Новини 365

Ситуація на ринку праці дуже сильно трансформувалася.

До війни на ринку праці в Україні процвітав ейджизм. Зараз же роботодавці шукають пенсіонерів, оскільки тоді не буде ризику мобілізації працівника, заявила директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.

“Це до війни у нас процвітав ейджизм. Тоді в оголошеннях писали, що вакансія призначена для тих, кому менше 45 років і навіть менше 35. Роботодавців починали за такі обмеження бити по руках, але на практиці людині після 50-ти було дуже важко знайти роботу. Але тепер ситуація змінилася. От знаєте, кого зараз найбільше шукають роботодавці? Пенсіонерів. Бо в цьому випадку немає ризику мобілізації працівника”, – пояснила вона в інтервʼю “Главкому“.

За словами Лібанової, ситуація на ринку праці в Україні дуже сильно трансформувалася. Спостерігається брак робочої сили.

“Тривалий час ми жили в умовах певного диктату роботодавця, який вирішував, кого брати на роботу, а кого ні. Тепер ситуація стала іншою, бо багато людей поїхало, і ринок переживає брак робочої сили. У часи Другої світової Україна втратила близько дев’яти мільйонів громадян. Кількість населення, яка була до 1941 року, вдалося відновити лиш у другій половині 1950-х. При цьому держава ніяк не заохочувала жінок народжувати – жодних преференцій плюс дуже коротка відпустка для догляду за дитиною, кілька місяців. Тим не менше дев’ять мільйонів нових громадян за півтора десятка років. У чому секрет? Секрет у фактичній відсутності контрацепції, силі традиції (бо треба ж мати дітей в родині), і головне – у зовсім інших вимогах до якості життя, до можливостей виховання…”, – продовжила вона.

Лібанова наголосила, що Україні треба не народжуваність піднімати, а рівень життя сімей з дітьми. Демографиня зауважила, що минулоріч Нобелівську премію з економіки отримала Клаудія Гольдін – фахівчиня з ґендерних питань та професорка Гарвардського університету, яка довела, що для того, аби жінка більше заробляла, необхідні умови поєднання зайнятості та внутрішньої сімейної діяльності.

“А це може бути гнучкий графік, віддалена робота та/або розвиток системи з догляду за дітьми. Що б я порадила українському уряду? Розвивати систему дошкільних дитячих закладів, починаючи від умов виховання в них однорічних дітей. Ми ж свого часу замість того, щоб покращувати якість догляду за дітьми у таких закладах, просто їх позакривали. І вирішили, що краще мамі сидіти до трьох років вдома. Хоча така мама – маючи добру освіту та бажання робити кар’єру – просто вилітає за три роки з професії. І що далі? А далі вона сто разів подумає, чи народжувати їй другу дитину, бо це ще три роки”, – додала директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України.

Зараз уся надія на третій напрям у демографічній стратегії України – приплив іммігрантів, каже Лібанова.

“Та чи приїдуть вони піднімати українську економіку? Якщо тут буде робота, буде нормальне економічне зростання, то приїдуть. Причому необов’язково, що приїдуть зовсім неосвічені люди. Вони можуть приїхати з іще бідніших країн, аніж наша, але з нормальним рівнем освіти. Просто вирушать до нас у пошуках роботи”, – резюмувала вона.