Новини 365

Устворенні Національного військового меморіального кладовища — новий етап. Чиновники, архітектори, фахівці суміжних галузей і громадськість ламають списи за те, з чого мають бути виконані намогильні споруди — граніту чи пісковику. У справі навіть засвітилася компанія батька нардепки Мар’яни Безуглої, а тим часом стало відомо, хто ж будуватиме пам’ятне місце.

Претендент на освоєння майже 2 млрд гривень знайшовся аж один. “Телеграф” поцікавився, що це за фірма і послухав аргументи, який же остаточний вигляд матимуть хрести і плити на місцях поховання українських воїнів.

Європа чи “бруківка”, як у Тернополі

Створення меморіального кладовища від початку супроводжують суперечки й скандали. Вони виникають буквально на кожному кроці — від вибору місця, де знайдуть спокій українці, які віддали своє життя на фронті, до того, яким чином виглядатимуть поховання. Якраз триває обговорення матеріалу, з якого мають виготовляти надгробки. І якщо концептуально вже визначено і прописано в рішенні уряду, що це має бути “природний камінь світлого кольору”, то щодо практичної реалізації цього пункту єдності нема.

Нині розглядають два варіанти — граніт або пісковик. Як приклад на публічній дискусії, що відбулась минулого тижня, були представлені намогильні споруди з матеріалів, видобутих з трьох різних гранітних кар’єрів — Покостівського, Старобабанського та Новоселівського, а також Ямпільського кар’єру — родовища каменю-піщанику.

І другий варіант опинився навіть у “візуальному плані” в меншості, бо з нього була виготовлена лише одна плита. Так само “за нього” майже не висловлювались учасники обговорення, зазначаючи: пісковик більш крихкий і пористий, неоднорідний за кольором, його запасів у країні менше і він не такий довговічний.

Фактично єдиним послідовним захисником пісковика виявився Роман Маленков — засновник і голова громадської організації “Україна Ікогніта”. Він і на зустрічі, і у своїх постах наголошував, що цей матеріал про тяглість і традиціоналізм, бо більшість козацьких хрестів виготовлені саме з нього і вони збереглися в гарному стані до сьогодні. Крім того, на думку краєзнавця і мандрівника, пісковик — це все-таки про Європу, бо там його активно використовували для будівництва, тоді як граніт — це “бруківка в Тернополі” і відсил до радянських традицій.

При цьому пан Роман визнає, що попри значні поклади цього каменю в Україні більшість родовищ покинуті та нерозроблені. Тож потрібно додатково з’ясовувати, чи зможуть забезпечити діючі кар’єри потреби головного некрополя України.

До речі, досвід використання пісковику для оформлення сучасних поховань воїнів мають тернополяни.

— На “Пантеоні героїв”, створеному на Микулинецькому кладовищі, встановлюємо хрести, виготовлені з пісковику зі Струсівського кар’єру, — уточнила в розмові з “Телеграфом” авторка проєкту і дівчина загиблого Героя України Віталія Дереха Дарця Веретюк. — Матеріал на третину дешевший від граніту, але обробка після видобутку дорожча, бо порізка, гравіювання, логістика вимагають підходу. Тож у результаті те на те й виходить. Але ще на стадії розробки нашого Пантеону ми доводили недоцільність використання темного граніту і з огляду на українські традиції, і з міркувань естетичних. Тож тепер на рівні вже Національного військового меморіального кладовища не повинно йтися про якісь гранітні договорняки і профанацію.

Натомість на користь граніту, але вже сірого відтінку, виступали як фахівці гірничих технологій та будівництва, так і скульптори, що працюють з каменем, а також архітектор і автор ескізного проєкту національного кладовища Сергій Дербін. За його словами, треба обрати такий варіант, який дозволив би зробити пам’ятне місце естетично привабливим і практичним.

“Об’єкт важливо зробити цілісним, все ж таки військовий меморіал не може бути різнобарвним, тому кольорова палітра і матеріал, який використовується, повинні бути стриманими й обмеженими. І на зараз все інше, якщо не брати надмогильну споруду, згідно з проєктом, виконано з граніту — доріжки, вхідна група, архітектура, брама. І якщо ми будемо робити надмогильну групу також з граніту, гарантована цілісність архітектурного ансамблю”, — зазначив під час своєї промови на круглому столі Сергій.

Архітектор також додав, що розглядали використання танського граніту (з родовища біля с. Танське Уманського р-ну Черкаської області. — Ред.) і саме такий світлий вид каменю гарно виглядатиме у поєднанні із бронзою, яка може бути використана для виготовлення певних елементів. Його можна побачити на багатьох об’єктах столиці, наприклад, з такого матеріалу виготовлений пам’ятник княгині Ользі, ним обличковані станції Київського метрополітену тощо.

Цікаво, що розробкою цього родовища займається ПАТ “Київський завод “Граніт”, власник якого — Володимир Безуглий — батько скандальної нардепки. У відділі маркетингу підприємства повідомили, що, дійсно, вони надавали зразок своєї продукції як варіант намогильної споруди для меморіального кладовища. Але на тому все начебто і зупинилось і про перспективи співпраці на такому важливому для країни об’єкті поки нічого не відомо.

Ще одна приватна фірма з офісом у Києві, котра працює з гранітами, видобутими на Житомирщині, також на прохання ДУ “Національне військове меморіальне кладовище” представляла свої пропозиції. Та зворотнього зв’язку від посадовців не отримала.

А Сергій Дербін у розмові з “Телеграфом” вже цього тижня повідомив, що він особисто не має фаворитів серед гранітів чи кар’єрів. І наголосив: остаточне рішення все ж варто приймати, коли з обох варіантів матеріалу буде виготовлено хрести та плити в заявленому розмірі і нанесені на них всі символи і написи.

На 2 мільярди — один претендент?

Попри заяви, що рішення про матеріал ще не ухвалене, в соцмережах розкритикували лояльність до граніту, принаймні так сприйняла публічне обговорення громадськість. Наприклад, в тематичному пості на своїй сторінці у Facebook журналістка Дарія Гірна назвала граніт “радянською практикою, яка поглинула нашу ритуальну культуру”. Львів’янин Тарас Приставський висловив думку, що “корупція заставляє обрати граніт по якому будуть відкати і на якому імена героїв зітруться за десятиліття, замість місцевого пісчаника, котрий стоїть сотні років, проте на ньому можна менше вкрасти”.

Своєю чергою прес-офіцер 103-ї бригади ТРО Тарас Іщук нагадав, що запитання є не тільки до матеріалу, а того, що не було відкритого конкурсу ні на ескізний проєкт Нацмеморіалу, ні на посаду архітектора. Він також наголосив, що “зерно” в гранітах погіршує читабельність літер, особливо якщо йдеться про малі розміри плит. Втім, фахівці в роботі з цим матеріалом запевнили “Телеграф”, що все залежить від способу виконання таких написів.

Крім закидів з боку пересічних українців і активістів в непрозорому підході до питання вибору матеріалу, “муляють око” ще два моменти.

По-перше, ще у квітні, тобто за три місяці до обговорення, Мінветеранів опублікувало допис по темі кладовища. В ньому зазначено, що матеріал для надгробків остаточно визначено. І це буде… “граніт світлого кольору”.

По-друге, на тлі жвавого обговорення, який камінь більше пасуватиме ідеї Національного меморіалу, питання, хто його будуватиме, пройшло мимохіть. Під час публічної дискусії заступник директора ДУ “Національне військове меморіальне кладовище” Ярослав Старущенко лише згадав, що завершено експертизу проєкту і проводяться відкриті торги. Оголошені вони були на початку липня і на момент проведення заходу строк прийняття пропозицій сплив.

Відповідно до інформації на сайті Prozorro, взяти на себе першу чергу зведення пам’ятного об’єкта “наважилась” лише одна фірма — консорціум “Білдінг ЮА” з пропозицією на 41,9 млн гривень меншою від стартової. Тобто за 1 млрд 759 млн гривень.

Цікаво, що ця компанія, за даними сервісу Опендатабот — зовсім “молода” і була за збігом обставин зареєстрована 4 липня — через день після оприлюднення інформації про початок конкурсу. В його засновниках — ТОВ “ЄвроЕлітБуд” (Одеса, директор — Сергій Саушин), ТОВ “АКАМ” (Дніпро, директор — Олексій Міхєєв) та ПрАТ “Броварське шляхо-будівельне управління №50” (Бровари, уповноважені особи — Олег Гончаренко і Віктор Гавриленко), а кінцеві бенефіціари — одесити Олександр Ісаєв (мав стосунок до ТОВ “Зарічанський граніт”, що займалося на Житомирщині видобутком каменю, але припинило свою діяльність. — Авт.) і Наталя Побережець.

І якщо перша фірма спеціалізується на будівництві і має дуже скромний статутний капітал у 5 тис. гривень, то у другої він більш, аніж солідний — 48,4 мільйонів, а основною діяльністю прописано “різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю”. Серед різних видів матеріалів компанія використовує і граніт, який вже закладений у проєкті меморіалу і може стати і матеріалом для намогильних споруд. А третя фірма займається будівництвом доріг і автострад, маючи статутний капітал у 1,4 млн. гривень.

Ухвалення рішення, віддавати підряд єдиному претенденту чи ні, на кілька днів “зависло”, бо організатори торгів виявили певні невідповідності. З їх опису випливає, що одна з фірм, що увійшла до консорціуму — ТОВ “АКАМ” — вже має договір з ТОВ “АК ПРО”, предметом якого є вироби “з натурального каменю сірого кольору вулканічного походження” (граніту та/або лабрадориту). Ця фірма також дніпровська, серед засновників і бенефіціарів — приватна особа або фірми з кіпрською реєстрацією. І хоча це не офшор у чистому вигляді, країна має переваги у системі оподаткування, якими активно користуються представники українського бізнесу.

І хоча договір ніби наявний, але він не підтверджує закупівлю матеріалу для будівництва у заявленій в технічній документації кількості. Крім того, консорціум “Білдінг ЮА” при подання тендерної пропозиції не надав документ, що підтверджує наявність спеціалізованого обладнання для розпилу продукції з натурального каменю. На це вказано в переліку зауважень від організаторів до аукціону. Але на момент виходу публікації на сайті додався лист-гарантія від ТОВ “АК ПРО” про те, що фірма здатна і виробити, і розпиляти 11 500 кв. м/місяць граніту та/або лабрадориту — у кількості, необхідній для безперебійного виконання робіт.

Але звідки вона братиме камінь в документах не прописано. Скоріш за все це буде “осередок каменеобробки”, як називають Коростишів на Житомирщині фахівці. Бо саме в це місто фірма шукає оператора з обробки природного каменю на сайті Work.ua. При цьому у прес-службі ДУ “Національне меморіальне військове кладовище” повідомили, що не знають, звідки поставлятиметься граніт, що буде використовуватися під час будівництва 1-ї черги. І пояснили: де його купувати — вирішуватиме фірма-забудовник. Але кінцевий результат буде під технічним та авторським наглядом посадовців.

— Підрядник, який буде здійснювати будівництво, зобов’язаний здійснювати контроль якості, кількості та комплексності поставки матеріалів, конструкцій та виробів. Також підрядник буде зобов’язаний використовувати будівельні матеріали, технічне обладнання, передбачене проєктом, виключно за наявності відповідних документів щодо підтвердження відповідності (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності тощо) та інших необхідних документів, які необхідні для застосування поставлених матеріалів, обладнання та їх частин (чи елементів) на території України. Він гарантуватиме та відповідатиме за якість виконаних робіт матеріалів, устаткування, обладнання та можливість їх безпечної експлуатації впродовж гарантійних строків, — йдеться у відповіді прес-служби.

Питання по будівництву лишаються

Ситуація з будівництвом меморіального кладовища, яке таки здійснюватиме консорціум “Білдінг ЮА”, бо 1 серпня його статус в системі електронних закупівель було змінено з “очікує рішення” на “переможець”, виглядає недостатньо прозорою. Принаймні, в частині вибору підрядника і підбору одного з ключових матеріалів. Хоча формально всіх вимог і дотримано.

Наприклад, як пояснили в прес-службі ДУ “Національного меморіального військового кладовища”: “Відповідно до нормативно-правових актів у сфері публічних закупівель передбачено, що достатньо однієї тендерної пропозиції для того, щоб відкриті торги з особливостями відбулись”.

Така форма господарського об’єднання, як консорціум, має місце, бо передбачає використання досвіду і компетенцій кожного з учасників задля виконання того чи іншого проекту. Але чому тоді один з них — ТОВ “АКАМ” — не виконує самостійно роботи, а закуповує цю послугу в іншої фірми? І, напевно, з урахуванням сум, що передбачені на будівництво, можна було провести окремий тендер на закупівлю матеріалів і отримати кілька пропозицій від компаній, що самі видобувають і обробляють граніт. Що могло б відобразитися на фінальній вартості продукту, а не зосередитися на одному варіанті, не зрозуміло за яким критерієм обраним.

Поки що у зацікавлених осіб залишається можливість вплинути на те, чи будуть гранітними і надмогильні споруди, бо обговорення ще триває. Як повідомили в ДУ, запланована ще одна презентація, на якій громадськості представлять “фінальні версії хрестів та плит із фотографією полеглого та нанесенням унікальних шрифтів, які розробляються спеціально для Національного військового меморіального кладовища”.

— Вони виконуватимуться із граніту, що видобувають на Старобабанівському гранітному кар’єрі у Черкаській області, та із пісковика, видобутого в Ямпільському районі Вінницької області, оскільки це — найсвітліші варіанти із запропонованих, — уточнили в прес-службі. І додали, що попри активне обговорення проєкту в соцмережах і ЗМІ, на оголошення про прийом пропозицій та зауважень на сайті Мінвету наприкінці травня, відгуку отримано не було. Так само як і від громадської ради при міністерстві, куди держустанова зверталась з пропозицією розглянути проєкт.

Як повідомляв “Телеграф”, на першому етапі будівництва Національного військового меморіального кладовища біля села Мархалівка та Південного цвинтаря (Віта-Поштова) поблизу Одеської траси під Києвом, передбачено облаштування під’їзної дороги, автостоянки, огорожі, локальних очисних споруд, штучної водойми, колумбарної стінки, а також частини сектору поховань.

За даними Держустанови, що опікується пам’ятним місцем, після цього забудовник перейде до зведення адмінбудівлі та будинку трауру, меморіалу та монументів, зупинки громадського транспорту, вхідної та центральної площ тощо. Загалом будівництво передбачає шість черг, вартість першої, як зазначалось, становитиме 1,759 млрд грн, а на 2024 рік передбачено в держбюджеті близько 400 млн гривень. На об’єкті вже йдуть підготовчі роботи. Тим часом визначено і фірму, яка проектуватиме другий етап будівництва. Відповідний тендер виграло одеське ПП “Терра Інжиніринг” — автор проекту першої черги.