Новини 365

19 липня Верховний Суд поставив крапку в питанні про відмову від військової служби адептів релігійних організацій.

На думку жерців Феміди, посилання на віровчення, яке не допускає використання зброї, є ухиленням від мобілізації. З усіма, так би мовити, наслідками – аж до реального строку. Про те, чи суперечить це рішення Конституції, яку норму забули включити до законодавства, а також чи існує ризик появи нової лазівки для ухилянтів, розбирався OBOZ.UA.

Відсутність альтернативи в особливий період

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності країни є обов’язком усіх громадян. При цьому стаття 35 Основного закону каже: ніхто не може бути звільнений від своїх обов’язків перед державою з мотивів релігійних переконань. У разі, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, його виконання має замінити альтернативна (невійськова) служба.

“Але, на жаль, норма проходження альтернативної служби діяла у мирний час, а в умовах воєнного стану про неї не йдеться. Її могли б ввести в новий закон про мобілізацію, і все – жодних питань. Але тепер на пустому місці створили проблему, порушується маса кримінальних справ. А за статтею 336 КК України ухилення від призову на військову службу з мобілізації карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років”, – каже OBOZ.UA голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров.

Кому не дозволяє служити віра?

Відповідно до урядової постанови №2066 “Про альтернативну (невійськову) службу” право на альтернативну службу мають адепти таких релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю:

– адвентисти-реформісти;

– адвентисти сьомого дня;

– євангельські християни;

– євангельські християни-баптисти;

– суспільство свідомості Крішни;

– покутники (Слов’янська церква святого духа);

– Свідки Єгови;

– харизматичні християнські церкви;

– християни у вірі євангельській (п’ятидесятники).

Скільки всього в Україні прихильників цих релігійних організацій, зараз достеменно невідомо, проте ще десять років тому адептів усіх протестантських церков було, за різними оцінками, від 0,8 до 1,3 мільйона осіб.

Що дозволяє Арджун?

Говорити, що всі прихильники вищевказаних релігійних організацій категорично відмовляються йти на війну, було б неправильно.

“Наскільки я знаю, зараз на фронті близько двохсот кришнаїтів, 27 прихильників цієї віри загинули. Взагалі жодне вчення не забороняє захищати свої життя, свою країну, зі зброєю в руках. І в нашій екзистенційній війні, війні на виживання, до цього питання слід ставитися відповідально. Чому греко-католики, православні, можуть захищати країну, а баптисти, наприклад, ні?” – ставить у коментарі OBOZ.UA риторичне запитання завідувачка відділу філософії та історії релігії Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Людмила Філіпович.

Одним словом, йти чи не йти воювати – це зараз питання не так віровчення, а власної самосвідомості.

“Арджуна був кшатрієм, тобто представником стану воїнів. І зараз ті, хто має кшатрійські якості, можуть іти на фронт. Не питання – це вибір кожного. Але той, хто практикує ненасильство, має право на альтернативне рішення. У нас є конституційна країна, і я хочу користуватися своїми конституційними правами. Я оновив свої дані, але якщо запрошуватимуть у військкомат – діятиму через суд”, – каже у коментарі OBOZ.UA директор видавництва “Школа”, член релігійної громади Товариства свідомості Крішни Василь Федієнко.

Чи з’явиться нова лазівка для ухилянтів?

У принципі, проблема з військовозобов’язаними, яким не дозволяють йти на фронт релігійні переконання, цілком вирішувана. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець раніше запропонував Міністерству оборони України розробити та подати на розгляд до Кабміну законопроєкт про внесення змін до Закону “Про альтернативну (невійськову) службу”. У ньому мають бути врегульовані питання щодо служби вірян під час воєнного стану.

Адже представники релігійних течій, які мають заборону використання зброї, цілком можуть служити у підрозділах забезпечення: медицина, зв’язок, логістика, транспорт, будівельно-інженерні роботи.

Тут виникає резонне питання – а чи не станеться так, що модернізація закону про альтернативну службу відкриє лазівку для ухилянтів, і багато хто раптово увірує у того чи іншого господа?

“Те, що людина є прихильником тієї чи іншої релігійної організації, потребує підтвердження. І не лише офіційною довідкою, що засвідчує приналежність до церкви, віровчення якої не допускає користування зброєю. Потрібні свідчення парафіян: мовляв, так, це наша людина, вона серед нас уже давно. Необхідні відео- та фотоматеріали, які доводять, що людина бере активну участь у житті своєї релігійної громади, зокрема у релігійних заходах, лекціях. За кілька днів щирим вірянином не стати. Тож оновлений закон про альтернативну службу лазівкою не стане”, – запевняє Василь Федієнко.