Новини 365

Напередодні збірна України завершила свої виступи на Євро-2024, не зумівши обіграти у вирішальному матчі збірну Бельгії. Команда, якій пророкували вдалий жереб і легку прогулянку на груповому етапі, посіла останнє місце у групі та безславно залишає турнір.

Можна скільки завгодно говорити про те, що наша збірна стала першою в історії Євро, хто з 4 очками у підсумковій таблиці не потрапив у плей-офф, говорити про характер команди та нічию з Бельгією… Але головне все одно залишиться на поверхні – команда посіла останнє місце та достроково повертається додому. “Телеграф” розбирає основні причини провалу команди.

1.Невгамовне его українських зірок

Напередодні вирішального матчу з бельгійцями колишній головний тренер луганської “Зорі” та донецького “Шахтаря” Патрік ван Леувен порадив нашим “зіркам” залишити своє его поза полем. Вийти на гру відмобілізованими, по-спортивному злими та довести свою перевагу на полі.

На жаль, порада балу дано пізно, перед останнім туром далеко не все залежало від гравців Синьо-жовтих, та й вийшла зовсім не така команда, яку малював нідерландський фахівець. Ця команда, швидше, була налякана і затиснута на початку гри. А коли зрозуміла, що суперник грає строго за рахунком і навіть не збирається вигравати, було вже запізно. Так, українці створили низку небезпечних моментів, а Кун Кастелс, який замінив на цьому Євро у воротах Тібо Куртуа, навіть здійснив воротарський подвиг, вибивши м’яч із лінії воріт. Але всі ці спроби виявилися марними. А команда мала починати грати з першого матчу.

2.Недооцінка суперника

Власне цей пункт є продовженням першого. Наші зірки виходили на стартову гру Євро з Румунією з легким відтінком зверхності по відношенню до суперника. Незрозуміло, що вони думали – чи то, що румуни розбіжуться і самі дозволять їм забити гол, чи щось ще… Зрештою, вийшло навпаки. Три голи забили нам, не допомогла і зірка “Реала” Андрій Лунін, який допустив “ляпи” в моментах з двома голами. До думки фахівців, які зазначали, що в останній місяць клубного сезону воротар втратив ігрову практику в мадридському клубі, поступившись місцем Тібо Куртуа, Ребров не прислухався. І Анатолій Трубін із “Бенфіки” свій шанс отримав лише у другому матчі.

В іншому… Перший більш-менш небезпечний момент команда створила ближче до 70-ї хвилини, коли рахунок уже був 0:3. Пропустивши три голи команда знітилася, адже це була вирішальна гра турніру в цілому, як потім показав час.

Вже після переможного матчу зі словаками гравці української збірної відзначали той неймовірний рівень самовіддачі, який демонстрували суперники у матчі. І визнавали, що цього дуже гостро бракує їм. Адже словаки виходили на матч із Україною після сенсаційної перемоги над Бельгією. Але билися, наче й не було тієї перемоги.

Гравці команди Реброва так і не зрозуміли, що на Євро потрібно грати з першої до останньої секунди у кожному матчі. І тоді, можливо, доля нагородить тебе перемогою. Але в коді наших футболістів не закладено самопожертви. Вони грали легко та з комфортом. А так великих турнірів не виграють.

3. Боягузтво тренера

На Євро-2016 тренерський штаб збірної України проповідував обережний футбол, за що команду чимало критикували вболівальники та ЗМІ. Потім до команди прийшов Андрій Шевченко та акценти змістилися на атаку. Завдяки чому команда дійшла до чвертьфіналу Євро-2020. Здавалося, що його колега по амплуа під час ігрової кар’єри (нападник) також продовжить будувати команду з акцентом на атаку. Але надії вболівальників та фахівців були зруйновані ще до Євро. Нехай команда і подолала найскладніший відбірковий турнір.

Колишній захисник Шахтаря та збірної України Василь Кобін ще до старту Євро після товариської гри з Німеччиною (0:0) зазначав: “При призначенні Реброва ми чули багато заяв, що гратимемо у сміливий футбол, футбол майбутнього і так далі. Я нічого не побачив взагалі і за відбіркові матчі Євро, і за ту роботу, яка зараз проводиться. Не бачу, щоб команда спрогресувала. у клубі – збірна грає, як на мене, надто примітивно, у боязкий футбол. Вони не грають сміливо, а футбол любить сміливих – і завжди сміливі перемагають”.

За словами екс-футболіста, “команді потрібно було на Євро грати вище від своїх воріт, добре попрацювати над високою лінією оборони, високим пресингом, контрпресингом. Ті команди, які грають у такому ключі, зазвичай перемагають, беруть трофеї. Цей футбол – яскравий, та вболівальник цінує такий футбол”.

На жаль, нічого цього вболівальники так і не побачили. Команда відверто боялася йти вперед. І лише коли бачила пасивність суперника брала ініціативу до своїх рук. Як це вийшло за 0:1 від словаків (суперник пішов у глуху оборону), або в матчі з Бельгією, де Лукаку та Ко повністю влаштовувала нічия, що вони показували всім своїм виглядом.

4.Завищені очікування вболівальників

Гравці збірної України привчили нас до того, що в українського футболу великий потенціал. Окремі яскраві матчі в Лізі чемпіонів та навіть сенсаційні перемоги “Шахтаря” в останніх двох сезонах, коли команда більш ніж наполовину складається з футболістів з українськими паспортами та добротне “Динамо” за Олександра Шовковського давали вболівальникам велику надію.

А ще – Мудрік та Зінченко в Англії, Довбик та Циганков в Іспанії, Малиновський – в Італії, нарешті, воротарі Лунін та Трубін, у тих самих Іспанії та Португалії. Здавалося, що у групі Е на Євро-2024 цій команді за потенціалом немає рівних. Можливо, це було б так насправді. Але гравці так і не стали єдиним організмом. Вони не билися за національну команду так, як билися ті ж словаки й румуни. “Лігти кістками” за результат – не про наших.

За фактом збірна України виявилася добротним, але посереднім колективом. Командою, яка може виграти у такого ж середнячка, але й, як виявилося, з тріском програти. А до грандів-фаворитів ми не підійшли й близько. Адже збірна Бельгії вважалася топ-командою ще кілька років тому, у 2016-2021 роках, а вже на ЧС-2022 стало ясно, що час “золотої” бельгійської молоді пішов безповоротно. І на нинішньому Євро ніхто її як фаворит всерйоз не розглядав.

5.Велике майбутнє?

Втім, нинішнє Євро позаду, що далі? Частину нашої команди складали гравці молодіжної збірної України, яка рік тому дійшла до півфіналу Євро U-23, обігравши на шляху команду Франції та здобувши путівку на дебютну Олімпіаду в історії.

Це і воротар Анатолій Трубін, і захисник Максим Таловеров, і півзахисники Михайло Мудрик та Володимир Бражко, і нападник Владислав Ванат. Плюс, не забуватимемо Юхима Коноплю, який разом із Трубіним у 2019-му році став, ні багато, ні мало, чемпіоном світу серед молодіжних команд (U-20). І нехай йому зараз вже 24 роки гравець у розквіті сил, може стати одним із лідерів національної команди

Питання, кому ця команда дістанеться. Якщо вона залишиться в руках Реброва, який відомий дружбою з Андрієм Шевченком, то є велика ймовірність втратити “золоте” покоління українських гравців, так і не розкривши їхнього потенціалу у збірній. До речі, цим самим шляхом пройшла збірна Бельгії, так і не знайшовши тренера, який зміг би досягти результату з командою. А от якщо на чолі команди стане спеціаліст, який буде з гравцями на одній хвилі, результат можна буде побачити всже в найближчій перспективі.