Новини 365

39-річний Олександр Пустовіт з села Ракове на Вінниччині не мав армійського досвіду, але, попри це, отримавши повістку, пішов боронити країну від окупантів.

За словами рідних, захиснику подобалась служба, й за кілька місяців він пройшов престижне навчання за кордоном та отримав грамоти від командування. Справжнім шоком для родини військовослужбовця стала новина про його загибель. Щоправда, життя його обірвалось не на передовій, а у розташуванні частини. На світлинах, які опублікувала сестра Олександра, на бійцю просто немає живого місця. Але що насправді сталось із воїном — рідним ніхто не розповідає, тому вони самотужки ініціювали розслідування.

«Олександр сказав нам із мамою, що воюватиме, адже як не крути, але країна в біді»

– Сашко після школи хотів до армії, але його не брали через плоскостопість. Він навіть у Вінницю їздив, просився, але отримував відмови. Через це брат був вкрай засмучений, — розповідає «ФАКТАМ» сестра покійного Наталія Галанець. — Жили ми скромно, адже матір виховувала нас самотужки. Олександр вивчився у ПТУ на тракториста і не цурався будь-якої роботи. Останнім часом працював у місті Тульчин на місцевому м’ясокомбінаті. Зустрів дівчину там, з якою стали жити разом. Здавалось, що життя починає налагоджуватись. Ми мріяли, що Саша одружиться і дочекається діток. Та не судилося.

За словами співрозмовниці, після повномасштабного вторгнення брату надходили повістки із військкомату.

– Не буду лукавити — він не ходив, в результаті чого сплачував штрафи за неявку. Олександр казав, що розчарувався в армії, що від 24 лютого поховав не одного товариша. У нього була певна образа, що колись він так просився служити і відмовляли, а тут уже потрібен і здоровий, — каже Наталія. — Але в грудні 2023 року брата затримали співробітники ТЦК. Після чого Олександр сказав нам із мамою, що воюватиме, адже як не крути, але країна в біді. Під час медичної комісії виявилось, що у брата проблеми зі слухом. Його повезли у Житомир, а тоді вже до Одеси. Сашко служив у механізованому батальйоні військової частини А4962 на посаді кулеметника. Спочатку він проходив навчання в Україні, після чого його направили до Чехії. Там за набуті знання та професіоналізм брату вручили подяку. Олександр не приховував, що в нього і справді все добре виходить. Побачивши перспективу, брата відправили ще на навчання до Великої Британії. 4 травня під час листування зі мною написав, що він уже сержант і неймовірно щасливий, що служба йому гарно дається. І я раділа, що Сашко на своєму місці. Вже потім дізналась, що брат мав виїзди на передову, але цим він з нами не ділився. Лише повторював, що хоче показати, на що він здатен на фронті і що матиме у підпорядкуванні хлопців.

Востаннє свого брата Наталія Галанець чула 9 травня. Розмова, пригадує вона, була дуже щемливою.

«Коли тіло привезли додому, на голові був пакет»

– Сашко просив, аби передала йому своєї випічки та інші домашніх страви. Найбільше він любив мої налисники, — додає жінка. — Я то все наготувала, брат сказав, що зайнятий на службі. А вранці напише мені адресу, куди відсилати. Проте мені більше вже ніхто не відписав, і на телефонні дзвінки Олександр не відповідав. Лише 14 травня мені принесли «похоронку», в якій було вказано, що 10 травня на полігоні у Миколаївській області брат помер. Причина — зупинка серця. Коли тіло привезли додому, на голові був пакет. Ніхто із тієї частини не супроводжував, лише наші місцеві військові. І ще дуже просили нас не знімати той пакет, тільки після того, як вони поїдуть. Як ми вже зняли його — то з мамою просто втратили свідомість, хтось викликав «швидку» і нас накололи медикаментами. Навіть фото не передають кольору тіла Олександра. Він був не бордового, а чорного кольору. А під нігтями багато землі. Ніякий це не крововилив. І проблем із серцем брат також не мав. Ба більше, він весь чорний до пояса. У нас та родичів є дві версії — або його жорстоко побили, або це опіки якоюсь невідомою речовиною. Можливо, фосфором… Але хто та за що і чому?!

У заключенні, яке нам передали, вказано, що смерть наступила з невідомих причин. А ще віддали пакет, в якому лежав бушлат брата — весь у землі, вона була навіть у кишенях. І цигарки. Це все, що залишилось після мого Сашка… Ніхто із командування до цього часу не подзвонив і не розповів правди. На похороні на мітингу представник ТЦК лише зазначив, що «солдат помер». Наче і не було мого брата, й він не воював. Але ж він боронив нашу неньку, отримав звання сержанта й хотів бути корисним державі. Я дуже хочу розголосу, допоможіть знайти його побратимів та добитись справедливості.

Рекомендації адвоката щодо алгоритму дій

Михайло Густяк, засновник та керівник адвокатського бюро Legal Time, пояснив «ФАКТАМ», що у даній ситуації головним є збір інформації про обставини смерті. І для цього рідним загиблого необхідно виконати певний алгоритм дій.

– Обов’язково слід витребувати Акт проведення службового розслідування та додатки до нього, щодо обставин смерті військовослужбовця, який зобов’язані надати уповноважені особи військової частини. У вказаному акті будуть пояснення осіб, які знаходились біля військового в момент смерті, або ж осіб, які виявили тіло, — каже він. — Встановити орган досудового розслідування, який вніс відомості до ЄРДР щодо факту смерті військовослужбовця.

Після того родині варто подати клопотання про залучення до кримінального провадження в якості потерпілого.

Далі подається клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Основний документ — це огляд місця події, після ознайомлення з яким стануть відомі обставини смерті.

Щодо причин смерті, то документом, який це встановив, є «Висновок судово-медичної експертизи». У таких категоріях справ цей документ є в кожному випадку, і розтин мав бути проведений.

Також адвокат радить сім’ї захисника подати заяву до Військової служби правопорядку щодо проведення дій на встановлення істини.

– А саме — направлення на поліграф осіб, які мали контакт з військовослужбовцем на предмет нестатутних відносин між військовослужбовцями. В разі встановлення факту нестатутних відносин між військовослужбовцями необхідно подати заяву про вчинення злочину до Державного бюро розслідувань.