Новини 365

У народі їх називать військкоматом чи ТЦК. Офіційно ж вони – військовослужбовці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Нині їхня основна робота – зробити так, аби кожен військовозобов’язаний чоловік і жінка стали на військовий облік. А не відправити всіх відразу на війну, як чимало людей думають.

Журналісти «12 Каналу» спостерігали за роботою військовослужбовців ТЦК.

Будній день. Десята ранку. На блокпості під Луцьком двоє поліцейських і військовий із папкою. Машини зупиняють вибірково: правоохоронці вибирають на «неволинській» реєстрації. А от військовослужбовцям ТЦК номерний знак машини ні до чого – вибирають не авто, а водія. Зупиняють тих, кому з вигляду не більше 60-ти років.

«Ми представляємось і просимо надати нам військово-обліковий документ. Перевіряємо, чи людина протягом воєнного стану з’являлася в центр комплектування, чи уточнила свої дані та чи підтвердила своє право на відстрочку. Також паралельно ми здійснюємо перевірку особи по своїй базі даних. Перевіряємо, чи особа не перебуває в розшуку. Тобто чи раніше вона не отримувала повісток і не ігнорувала вимогу з’явитися у ТЦК», – розповів начальник адміністративного відділення Луцького районного ТЦК та СП Григорій Трошин.

Якщо військово-облікового документу немає, то вручають повістку. Не на фронт, як багато хто думає, а в ТЦК – уточнити дані і пройти військово-лікарську комісію. За годину роботи на блокпості зупинили лише двох осіб. Перший виявився військовим, другий – 19-річним студентом.

Пошук військовозобов’язаних на блокпостах, каже Григорій Трошин, уже давно не дає бажаних результатів.

«Особи користуються об’їзними дорогами. Через блокпост в основному їдуть ті люди, які мають право на відстрочку, або ті, які вже з’являлися і оновлювали дані в ТЦК. У зв’язку із цим, з допомогою працівників поліції, ми здійснюємо відпрацювання на суміжних вулицях, якими люди користуються, аби уникнути зустрічі з нами», – зауважив Григорій Трошин.

Саме вулицями приватного сектору об’їжджають блокпост. Вгледівши й тут ТЦК, водії різко змінюють напрямок руху.

«На сьогодні день у нашій області вистачає груп, де люди вказують розміщення військовослужбовців, які видають повістки. Відкриваємо групу «Повістки Луцьк, Волинська область», де майже 32 тисячі підписників. Ми можемо побачити фотодокази того, де стоїть, наприклад, машина поліції. Якась особа написала «два зелених і один синій кружечок». Зеленою позначкою пояснюють, що це військовослужбовці, синьою – що це поліція», – зазначила пресофіцерка Волинського обласного ТЦК та СП Уляна Кравчук.

Такі групи, кажуть військові, заважають мобілізації в Україні. Правоохоронці виявляють і закривають їх, але на це треба чимало часу. Тому військові діють на випередження: зустрічають чоловіків там, де вони не очікують.

«Були випадки, що чоловіки втікали. Були навіть інциденти, коли кидали свою машину, розбігалися у різні сторони. Втікали й через болота», – акцентувала Уляна Кравчук.

Після обіду військовослужбовці ТЦК працювали в Колках. Головний тут – Ігор Квач, ветеран війни. Боронив Україну і у 2014-му, і в час повномасштабної війни.

«У 128-й гірсько-штурмовій бригаді служив. За результатами військово-лікарської комісії я був переведений сюди», – ділиться старший офіцер Луцького РТЦК, капітан Ігор Квач.

Те, що йому доводиться повістками змушувати чоловіків йти в ТЦК, Ігорю Квачу не подобається. Бо відверто не розуміє, як чоловіки мало того, що не хочуть захищати свою країну, так ще й бояться просто переступити поріг ТЦК.

«На третьому році війни вже повинні всі знати свій обов’язок», – наголосив військовий.

Одного чоловіка працівники ТЦК не розшукували й не зупиняли – підійшов сам. Він – священник тамтешньої церкви УПЦ МП. До війська, стверджує, його й так не візьмуть, бо має проблеми зі здоров’ям та багатодітний батько, який виховує дитину з інвалідністю.

Усе це, пояснив священнику Ігор Квач, мало би бути в його військово-обліковому документі. Протоієрей сказав, що такого не має, бо ніхто не приніс.

– Паспорта ж вам не приносили до хати. Ви свого часу як громадянин ходили до установи, де видається цей документ. І тут так само. Це не змінилося через війну.

– Ой, то робила моя мама.

А це – 29-річний переселенець із Костянтинівки. Військово-облікових документів ніколи не робив, бо мав судимість і сидів за гратами.

«Ще раз наголошую: постарайтеся потрапити до ТЦК. Якщо ви не потрапите, уже з 18 травня найменша сума штрафу за неявку буде 17,5 тисячі», – звернувся до переселенця Ігор Квач.

Ще одного чоловіка, який був викладачем училища, працівники ТЦК зупинили просто серед дороги. Із кишені він відразу дістав паспорт і військово-обліковий документ.

«Треба ж возити облікові документи. Чого я маю тікати. Рано чи пізно всі там будемо», – зазначив чоловік.

Щоправда, документ із помилкою, тому отримав повістку для оновлення даних.

Іншого ж чоловіка військові застали у відпочинковому комплексі неподалік Колок. Він немісцевий, проїздом із Львівщини. Військово-облікових документів чоловік не мав, а до працівників ТЦК ставився зверхньо.

«На блокпостах ми постійно стикаємось із не доброзичливим ставленням. Особливо на трасі, де міжнародне сполучення. Там можуть бути люди різні», – відзначив Ігор Квач.

Якої б натури не була людина, але військово-обліковий документ мають мати всі військовозобов’язані. Якщо таких не матимуть – їм даватимуть повістки і виписуватимуть штрафи. Якщо після цього чоловіки не з’являтимуться в ТЦК – їх будуть оголошувати в розшук.

Працівники ТЦК зізнаються: робота в них не з тих, що приносить багато задоволення і позитивних емоцій. Але вибирати, кажуть, не доводиться, адже в країні війна. Небажання йти в армію вони розуміють. Але розводять руками: іншого способу порятунку нас усіх, крім як ставати до лав ЗСУ, не існує.