Новини 365

За 33-річну історію банківської системи у Нацбанку України було 12 очільників із різних регіонів, політичних і бізнес-напрямів – починаючи з Володимира Матвієнка та Вадима Гетьмана в 1991-1992 роках й закінчуючи Кирилом Шевченком та Андрієм Пишним у 2020-2024-му. Що єднало багатьох з них – це ставлення до вітчизняної банківської системи та нацвалюти гривні. Принаймні останніх п’ятьох голів НБУ.

Вивчаючи декларації очільників Нацбанку, видання OBOZ.UA осягнуло інтерес нацбанківців до різних видів бізнесу, нерухомості, розкішних іномарок і годинників, дорожчих за квартири, та головне – звернуло увагу на їхнє реальне ставлення (не на словах) до грошових активів. Тобто саме тих активів, що відповідають їхньому фаху та прямій діяльності/обов’язкам.

Виявилось, що кожен із останніх п’яти голів Національного банку України мав одну з двох проблем (чи дві одночасно). Або не дуже довіряв чинним банкам, яким НБУ власне видає ліцензії та відстежує їхню відповідну (не ризикову) діяльність, або не дуже вірив у майбутнє гривні – вкладав власні кошти в інвалюти, передусім у долар і євро. Хоча на публіці продовжували переконувати населення в стабільності вітчизняного валютного ринку та гривні, а також у безпечності наших банків, де варто відкривати рахунки.

Видання, на жаль, не змогло віднайти у Нацагентстві з питань запобігання корупції (НАЗК) жодної декларації очільника Нацбанку з інвестиціями лише в гривневі активи та лише на банківських рахунках. Завжди натикався чи на декларування готівки, чи на вкладення в іноземних банках і валютах. Суми, звісно, у всіх різні, та пріоритети мало відрізняються. Аби краще зрозуміти уподобання головних банкірів у різні часи, слід пройтись по іменах у хронологічному порядку.

Степан Кубів: пішов тихо і без скандалів, найбільше готівки зберігав у доларах

Степан Кубів очолив Національний банк за результатами Революції гідності 24 лютого 2014 року, хоча і ненадовго – пішов тихо та без скандалів 19 червня того ж року, ставши одним із найменш помітних топів в історії регулятора. За його керівництва НАЗК і його реєстру ще не було, тож ми змогли оцінити грошові активи банкіра лише завдяки його поточній роботі у Верховній Раді. У ролі нардепа ексголова НБУ показав за 2023 рік такі готівкові активи:

• $155 тис.;
• €27 тис.;
• 450 тис. грн (близько $12,3 тис. у перерахунку за офіційним курсом НБУ на той час).

В українських банках Кубів із дружиною Світланою заявив два гривневих рахунки (обидва в банку “Львів” з іноземним капіталом) на загальну суму 368,5 тис. грн, тобто близько $10 тис. у перерахунку.

Гонтарева: без готівки, але зі скандалами та солідними депозитами в доларах

Валерія Гонтарева очолила Нацбанк 19 червня 2014 року та фактично відпрацювала до 11 травня 2017-го, після чого пішла у відпустку, а потім поїхала з України. Слідчі викликали пані Гонтареву на допити за різними карними провадженнями, а вона у відповідь через ЗМІ закликала їх приїздити для розмов до неї за кордон.

Офіційне її звільнення з Нацбанку відбулося 15 березня 2018 року. За керівництва Валерії Гонтаревої:

• в Україні сталась велика фінансова криза та трикратна девальвація офіційного курсу гривня/долар (з 8 грн/$ до 24 грн/$), через що вся банківська система автоматично стала порушником ключових нормативів і вимог регулятора (розраховуються саме через офіційний курс).
• НБУ затвердив нові вимоги до прозорості банків (аби їм не вдавалось обходити порушені нормативи), і ті були змушені вкласти немалі кошти в структури чи банкрутувати.
• У 2014-2017 рр. Гонтарева здійснювала повальне закриття українських банків, яке потім отримало назву “банкопад”: з ринку викинули половину банківської системи, майже 90 структур, а Фонду гарантування вкладів довелось взяти позики від Нацбанку та Міністерства фінансів на 90 млрд грн, і дотепер він повністю не розрахувався.
• Через кризу та банкопад лишилися тисячі постраждалих вкладників у збитках через девальвацію та обмежену лише 200 тис. грн компенсацію вкладів, що її виплачував українцям ФГВФО. Зазвичай НБУ забирав у банків ліцензії з двох причин: непрозора діяльність (невиконання нових вимог щодо розкриття справжніх власників) і фінансова неспроможність.

Це все супроводжувалось багатьма скандалами та питаннями з боку правоохоронних органів, які з часом переросли в карні справи, доля яких нині невідома. Останню декларацію до НАЗК Валерія Гонтарева подала в березні 2019-го за січень-березень 2018 року.

Валерія Олексіївна не заявляла готівкових грошових активів, утім задекларувала солідні депозити в доларі. Найбільший оформлений на неї особисто в державному Укрексімбанку на $4,7 млн ($2,7 млн заявляла на призначені). Напевне, лише в його непохитність вірила тоді очільниця НБУ. Ще один валютний рахунок у родині Гонтаревої заявлений на ім’я її сина Микити, причому в іноземному банку (Велика Британія) National Westminster Bank із розміщеними на ньому 148 тис. британських фунтів стерлінгів. В іншого сина (Антона) і чоловіка було кілька гривневих рахунків на 2,1 млн грн ($77,4 тис. за середнім офіційним курсом на той момент) та один валютний на $88.

Цікаво, що на чотирьох рахунках було 200 тис. грн і менше – максимальна сума, яку на той момент гарантував вкладникам ФГВФО. Це рахунки в Приватбанку, ПУМБ, Банк Кредит Дніпро. Лише один рахунок чоловіка мав на 1 млн грн у Банку Кредит Дніпро, якому певно довіряв. Та один вклад був заявлений у Ощадбанку на 700 тис. грн на сина Антона. Цей держбанк на той момент не входив до Фонду гарантування вкладів і мусив відшкодувати кожному вкладнику повну суму рахунку за умови банкрутства, якого не сталось.

Постраждалі в ті роки вкладники пам’ятають, як їх докоряли тим, що вони дроблять свої депозити по 200 тис. грн, у певних випадках це називали чи не незаконною схемою, а декому через це навіть відмовляли у відшкодуванні в ФГВФО.

Також з декларації стало відомо, що Нацбанк на ім’я Гонтаревої в своєму недержавному пенсійному фонді накопичив 206 тис. грн.

Смолій: заявляв про “політичний тиск” і обирав долар

Яків Смолій – перший заступник і права рука Валерії Гонтаревої (після звільнення Олександра Писарука) був призначений головою Національного банку 15 березня 2018 року та пішов у липні 2020 року, як він сам заявляв через “політичний тиск”. Його діяльність у НБУ супроводжували численні звинувачення із зловживання службовим становищем і розслідування нардепів/журналістів. Утім навіть на цьому тлі вона не була такою скандальною та шоковою для фінансового ринку, як попередниці-соратниці Валерії Гонтаревої.

До речі, їхні інвестиційні уподобання дещо збігалися. Як і Гонтарева, найбільше грошове вкладення Яків Смолій зробив у доларі в державному Укрексімбанку, хоча трохи скромніше – $3,8 млн. Там же на єврорахунку в його родини заявлено ще €1,2 тис., а також два валютні рахунки в Райффайзен Банку Аваль з $2,4 тис. та €2,6 тис. Це дані з останньої декларації головного банкіра, після звільнення за 2020 рік.

Також у ній заявлено 11 гривневих рахунків у різних банках на 11,2 млн грн (близько $415 тис. у перерахунку за офіційним курсом на той момент) та 653,2 тис. грн у недержавному пенсійному фонді НБУ. Тобто ми бачимо, як гривневі накопичення сильно поступаються інвалютним.

Шевченко: в українських банках зберігав мізерні суми

Шевченко Кирило Євгенович: став керівником НБУ 16 липня 2020 року та очолював правління регулятора в перші дні повномасштабного вторгнення. Одразу закрив усі банки з державним російським капіталом (“дочки” Зовнішекономбанку РФ та Сбербанку РФ), відклав вирішення долі комерційного Альфа-Банку, який націоналізували наступного року після зміни відповідного законодавства та перейменований у Sense Bank. Затвердив першу обмежувальну постанову №18 від 24 лютого 2022 году, до якої на сьогодні внесено понад 60 правок щодо обмежень валютних, готівкових і безготівкових операцій зі зняття/переказів населення та бізнесу тощо.

Погодив рішення про емісію гривні в розмірі 400 млрд грн (регулятор викупив на цю суму держоблігацій Міністерства фінансів) для підтримки військового держбюджету до налаштування зовнішньої фінансової допомоги з боку країн-партнерів. Йому дорікали складними, а інколи й дуже важкими відносинами з Мінфіном, якому було дуже важко на початку великої війни фінансувати як державний бюджет, так і покривати виплати за старими випусками облігацій внутрішньої держпозики, через що у фінансовій спільності заговорили про наслідки так званої піраміди-ОВДП.

Кирило Шевченко пішов з посади на початку жовтня 2022 року з офіційним формулюванням “за станом здоров’я”, утім згодом робив заяви щодо політичного переслідування після виїзду з України та відкриття низки карних справ щодо діяльності державного Укргазбанку за його керівництва.

В останній декларації (за 2022 рік) Шевченко заявив про немалі готівкові заощадження, що зробив разом з дружиною Юлією, найбільше в інвалюті:

• $299 тис.;
• €25 тис.;
• 230 тис. грн ($6,3 тис. за офіційним на той момент курсом).

Також повідомив про 6 рахунків родини в трьох банках в Австрії (Erste Bank Oberbank, HSP Rechtsanwälte) та одному в Швейцарії (Banque Lombard Odier) в доларі та євро (загальний обсяг):

• •$23,5 тис.;
• •€852,9 тис.

Найбільший вклад – на €754 тис. – у HSP Rechtsanwälte у Відні, оформлений на Юлію Шевченко.

В українських банках родина банкіра тримала переважно гривневі заощадження на невелику загальну суму – 20,8 тис. грн в Ощадбанку та Укргазбанку. Ще 405,4 тис. грн накопичено в недержавному пенсійному фонді Нацбанку для Кирила Шевченка.

Пишний: “ощадизація” та заробіток на ОВДП

Пишний Андрій Григорович: призначений головою НБУ 7 жовтня 2022 року та керує ним дотепер. За нього до штату Національного банку було залучено багатьох колишніх працівників державного Ощадбанку, з якими він раніше працював. У ЗМІ через це навіть з’явився новий термін – “ощадизація”.

Відносини між Нацбанком та Мінфіном покращилися, й інколи здавалось, що НБУ розцінює урядові завдання як власні. Завдяки новому дозволу регулятора для банків щодо формування до 50-60% обов’язкових резервів у ОВДП банки стали набагато активніше скуповувати держоблігації, значно полегшуючи Кабміну фінансування дефіциту держбюджету та обслуговування внутрішнього держборгу.

За керівництва Пишного Національний банк з жовтня 2023 року відмовився від фіксованого офіційного курсу гривня/долар, який тривалий час стояв на 36,6 грн/$. Також запровадив політику так званого керованого гнучкого курсу, яку дотепер розуміють не всі. Вона дозволяє владі набагато вигідніше конвертувати міжнародну допомогу (надходить переважно в доларі та євро) в гривню через планомірну девальвацію нацвалюти.

Після цього та послаблень багатьох валютних обмежень офіційний курс української валюти на піку просів до 41,49 грн/$ (на 13,4%), а тепер тримається на 41,37 грн/$. Водночас у нещодавно ухваленому держбюджеті 2025-го закладено середній курс 45 грн/$ (23% здешевлення після фіксації). Виходячи з попереднього прогнозу чиновників про закінчення 2024 року офіційним курсом 42,1 грн/$ та з математичного розрахунку на кожен робочий день, максимальна девальвація наступного року може сягати 47,9 грн/$.

Голова НБУ Пишний продовжує заохочувати населення України вкладатися в гривневі інструменти. Тривалий час він підкреслював привабливість ставок по гривневих депозитах, за якими середні номінальні ставки трималися в межах 12-13%, а реальні (за вирахуванням 19,5% податків – на дохід фізосіб і військовий збір) близько 10% річних, одночасно знижуючи облікову ставку 20% до 13% (напряму вливає на гривневі доходності).

Однак після того, як кілька оптимістичних прогнозів Нацбанку з інфляції не виправдалися, і регулятор вже офіційно визнав її підвищення за підсумком 2024 року з очікуваних 8,2% до 9,7%, Андрій Пишний про привабливість гривневих депозитів майже не згадує, а говорить переважно про переваги держоблігацій у гривні, що мають податкові пільги (19,5% не сплачується). По таких ОВДП ставки сягають 17,25% річних, однак за умови придбання паперів із погашенням в 2028 році, попри те, що більшість вкладників звикла (має можливість) інвестувати на 1-2 роки, особливо в нацвалюті, що девальвує. Якщо дивитися на поточні пропозиції за менш тривалими держоблігаціями, то державний Приватбанк нині пропоную доходності від 13,5% річних (з погашенням у січні 2025 року) до 15,7% (червень 2026-го).

Але в голові слід постійно тримати курсовий ризик і змінності голів у Нацбанку – жоден з перелічених вище панів не відпрацював повний термін законодавчих повноважень. До того ж поточні топменеджери НБУ воліють вкладати власні кошти не в гривневі, а в інвалютні активи.

Сам Андрій Григорович Пишний у декларації за 2023 рік повідомив, що його дружина Людмила придбала 468 держоблігації номінальною вартістю 36 568 грн кожна (загальною вартістю 17,1 млн грн), з чого зрозуміло, що йдеться про ОВДП, номіновані в доларі. Кожен вартує 1000 доларів за поточним курсом 36,5686 грн/$ на дату придбання в травні.

У цьому звіті Пишний також повідомив про такі валютні готівкові збереження родини:

• $85 тис.
• €72 тис.

На валютних рахунках у подружжя $415,5 тис. та менше на гривневих – 3,8 млн грн ($103,3 тис. у перерахунку за офіційним курсом на той час) – в Ощадбанку, ОТП Банку та Банку Восток.

Ще головний банкір повідомив, що дружина позичила йому особисто 10,6 млн грн та 31 млн грн – партнерським бізнес-проєктам. А Нацбанк накопичив у недержавному пенсійному фонді регулятора для нього пенсійних внесків на 257,4 тис. грн.

І хоча голови Нацбанку закликали довіряти українській банківській системі і гривні, конкретними діями свої заяви жоден із них не підтвердив. Якби члени правління НБУ на чолі з головою всі свої збереження тримали в українських фінустановах і в гривні, заклики б звучали більш переконливо, а персональна ціна помилки значно б зросла.