Новини 365

У вівторок, 6 серпня, росіяни буденно повідомили про спроби України прорватися на територію Курської області. 7 серпня російські пропагандисти й так звані “воєнкори” стверджували, що українські сили в прикордонній зоні блоковано, а російський диктатор Володимир Путін назвав ситуацію “провокацією та невибірковою стріляниною”.

Спочатку загострення ситуації в російському прикордонні виглядало як звичайна робота диверсійно-розвідувальної групи, що відбувалося і раніше. Але на 8 серпня, як передає Інститут вивчення війни, ЗСУ просунулися до 15-20 км углиб РФ у Курській області. Розташування українських військ вказують на те, що СОУ прорвали принаймні дві російські оборонні лінії та опорний пункт. Російські “воєнкори” повідомляють про втрату міста Суджи, адміністративного центру Суджанського району Курської області й ключового пункту транзиту газу до Європи.

Українські офіційні особи поки що не коментують ці події. Єдиний, хто висловився з цього приводу, – радник глави офісу президента України Михайло Подоляк, який заявив в ефірі національного телебачення, що операцію у Курській області було здійснено для посилення позицій Києва на майбутніх переговорах із Росією. За словами Подоляка, втрата Росією території, людей і техніки позитивно позначиться на можливих майбутніх переговорах. Просування України на російську територію також “налякає” росіян і погіршить їхнє ставлення до російського диктатора.

Так чи інакше, але ця операція ЗСУ – ще один дієвий аргумент, який демонструє союзникам на Заході, що боятися загроз ескалації з боку Кремля не треба, а тому Україні варто дозволити боротися з агресором у будь-який спосіб, який вона вважатиме за потрібне, щоб прискорити закінчення війни.

Атака на Курську область, одна з найзухваліших на цей момент, переносить війну Путіна на територію РФ і підриває його наратив, що він може гарантувати безпеку простих росіян. Так чи інакше російські пропагандисти й офіційні особи другого-третього ешелону вимагають від Кремля оголошення війни, мобілізації і навіть застосування ядерної зброї.

Про те, що відбувається зараз у Курській області РФ та які наслідки це матиме для подальшого розвитку війни й миру, – у матеріалі OBOZ.UA.

Що відбувається та які цілі?

Ситуація у Курській області дуже динамічна та все ще активно змінюється. Головне, що можна сказати, як стверджують самі росіяни, місто Суджа – під контролем українців. Також українці нібито закріплюються на територіях прориву та підтягують нові резерви. На їхню думку, після взяття під контроль газовимірювальної станції “Суджа”, єдиної, через яку здійснюється прокачування російського газу для транзиту до Європи, ЗСУ підуть у напрямку Курської АЕС. Нібито бої вже тривають біля села Кромські Бики, що по прямій 30 км до Курської АЕС.

Насправді операція може мати щонайменше дві мети, вважає військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

“Перша – створення санітарної зони. Вибраний напрямок прориву свідчить на користь саме цієї версії. Друга мета – відтягнути сили російських військ з інших напрямків. Уже з’явилася інформація, що російське командування розпочало перекидання підрозділів зі складу Брянського угруповання, загальна чисельність якого 10 тисяч, та Бєлгородського, загальна чисельність якого понад 50 тис. особового складу, але більша частина якого залучена у боях на півночі Харківської області. Тобто перекидання цих сил вплине на бої на Харківщині та послабить там тиск російських військ”, – вважає Коваленко.

На його думку, у цього прориву можуть бути й інші цілі, про які поки що рано говорити, адже минуло замало часу, а події розвиваються вкрай стрімко.

Реакція Кремля

Лише коли стало зрозуміло, що “міфічні ДРГ” так просто не підуть із Курської області, 7 серпня Путін екстрено скликав Радбез.

“Почати доведеться з подій у Курській області. Як відомо, київський режим здійснив чергову масштабну провокацію, веде невибіркову стрілянину з різних видів зброї, зокрема ракетної”, – сказав він.

До слова, на засіданні російське міноборони заявило, що змогло відкинути українські сили з Курської області. На момент цих заяв українські війська, за даними російських пропагандистів, були присутні в 13 населених пунктах Курської області. Лише під вечір 7 серпня МО РФ визнало, що бої на території регіону продовжуються, а зоною бойових дій стали райони, які “безпосередньо примикають до російсько-українського кордону”.

Судячи із заяви Путіна, підвищувати градус ескалації він поки що не ризикує. Події названо “масштабною провокацією та стріляниною”. Поки що принаймні Путін не вживав слово “вторгнення”. Не виправдалися прогнози оголосити Україні офіційно війну. Замість цього заведено кримінальну справу за статтею “теракт”. У Курській області введено режим надзвичайної ситуації та створено оперативний штаб із НС – тобто формально цивільна структура.

Партнери підтримали

Росіяни вже активно розганяють методички про те, що вони стали жертвою агресії. Мовляв, “вторгнення” регулярних військ ЗСУ в Курську область вплине на громадську думку щодо конфлікту між Росією та Україною в усьому світі, а російським дипломатам потрібно якісно відпрацювати цей кейс. У цьому контексті наші вороги будуть розхитувати і питання про доцільність військової допомоги Україні, адже нібито більшість політиків у США та Євросоюзі не хочуть прямого військового зіткнення з Росією.

Та поки що реакція наших союзників на останні новини з Курської області доволі показова – українці можуть робити усе для свого захисту. Ну, майже все.

“Україна заздалегідь не поінформувала США про свій план наступу на територію Курської області. США перебувають у контакті з Україною щодо воєнних дій у Курській області та вважають операцію Києва його суверенним рішенням”, – йдеться у повідомленні Білого дому.

У Державному департаменті США нагадали, що з території Курської області росіяни атакують Україну. І таким чином Україна має легітимне право захищати себе від агресії.

Європейські партнери були більш однозначні у своїх висловлюваннях. Так, представник Єврокомісії із зовнішньополітичних питань Пітер Стано заявив, що згідно з міжнародним правом, Україна “має законне право захищатися, зокрема завдаючи ударів по агресору на його території”.

“ЄС продовжує повністю підтримувати законне право України на захист від російської агресії та її зусилля щодо відновлення суверенітету й територіальної цілісності”, – додав речник Єврокомісії.

Тож можна сказати, що події у Курській області стали своєрідною перевіркою того, як змінилася позиція Заходу протягом останніх місяців. Адже на початку війни на Заході підкреслювали, що не хотіли б, щоб воєнні дії поширювалися на територію самої РФ. Захід не дозволяв використовувати свою зброю для знищення воєнних об’єктів на території агресора, навіть коли мова йшла про ті об’єкти, які використовувалися для підготовки подальшого нападу на Україну. Навіть коли йшлося про ті об’єкти, які розташовувалися на прикордонних територіях РФ. Нарешті ця позиція змінилася.

Спочатку Захід переварив знищення воєнних цілей Росії на її суверенній території, незважаючи на всю істерику російського політичного керівництва та погрози ядерної ескалації. Тепер спокійно ставляться до ситуації із можливими воєнними діями на території РФ із використанням військ.

Винний Лукашенко

Розпач росіян зараз такий, що вони воліють звинувачувати у своєму провалі у Курській області будь-кого, навіть білоруського диктатора Лукашенка, який відвів свої війська від українського кордону.

Росіяни кажуть, що “мирні ініціативи” Білорусі дозволили Україні перекинути свої війська на Курський напрямок. Військові експерти РФ вважають, що керівництво Росії нібито повірило гарантіям Лукашенка, що українське керівництво не робитиме жодних дій після його відведення військ.

Як відомо, 13 липня Олександр Лукашенко доручив відвести війська після “напруженості біля кордону з Україною” у місця постійної дислокації. Це доручення дано після ліквідації “напруженості й відведення військ з українського боку”.

“Хочу, щоб люди знали, я абсолютно переконаний і довіряю нашій розвідці: ситуацію стабілізовано на білорусько-українському кордоні. Війська їхні відведено. Ми не збираємося воювати й не збираємося тут концентрувати свої збройні сили, крім сил спеціальних операцій”, – заявив самопроголошений президент.

Погрожують ядерним ударом

Російський пропагандист Юрій Баранчик, як і багато інших його колег, вимагають від Кремля ядерних бомбардувань Сумської області:

“Напрошуються удари тактичною ядерною зброєю (ТЯЗ) по бригадах ЗСУ, що перебувають у Сумській області. І привід для цього вдалий – спроба захоплення ядерного об’єкта на території Росії та його можливий підрив. Тобто ядерний тероризм. Для вирішення цього бойового завдання у нас є боєприпаси для “Іскандера-М” по 50 кілотонн, якраз призначені для ударів по скупченнях сил противника. Знищення чотирьох елітних бригад противника протягом 2-3 діб буде гарною передумовою для психологічного зламу противника, проривів фронту й нашого швидкого просування до Сум, Харкова й виходу до Дніпра”.

Посилення ескалації

Заступник голови ради безпеки РФ Дмитро Медведєв зажадав розпочати наступ на Київ та Одесу після початку операції України в Курській області.

“Росії необхідно розпочати наступ на Київ та інші великі міста України у відповідь на вторгнення українських сил у Курську область. З цього моменту “СВО” має набути відкрито екстериторіального характеру. Можна й потрібно йти на землі поки що існуючої України. До Одеси, Харкова, Дніпропетровська, Миколаєва. До Києва й далі”, – заявив Медведєв.

Він закликав відмовитися від “кимось визнаних кордонів Українського рейху” та говорити про це “відкрито, без сором’язливості й дипломатичних реверансів”.

Це акти самозахисту

“Офіційна Москва має розуміти, що Україна – не боксерська груша, де вона тренує свої удари, а держава, яка намагається захистити себе від варварських нападів. І якщо українські війська зайшли до Курської області, то це був акт самозахисту, відповідно до міжнародного права, оскільки Росія напала на Україну, а не навпаки. І тому говорити про якесь вторгнення України просто смішно. Це акт самозахисту проти російської агресії з метою послабити натиск на наші війська на інших ділянках фронту”, – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив український дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.

За словами дипломата, певною мірою ми показуємо міжнародній спільноті, що принцип взаємності працює. Тобто якщо ви вторгаєтесь, то тоді будьте готові, що й на вашу територію можуть зайти війська та проводити свої дії. Головне завдання в тому, щоб росіяни якомога швидше забралися з української території, тому Україна може робити усе необхідне для цього.

Щодо застосування ядерної зброї, то, на думку Левченка, це просто шантаж України та міжнародної спільноти, який навряд буде впроваджено у реальні дії.

“Ніхто не загрожує територіальній цілісності Росії. Українські війська в Курській області не з метою її анексії, а щоб російські війська якомога швидше прибралися з української території. Це велика різниця. Це сигнал, що Україна настійливо буде просувати план про вихід на кордони 1991 року, що відповідає статуту ООН і фактично всій системі міжнародних відносин, встановленій після Другої світової війни”, – зазначив Олександр Левченко.

Тільки так можна змусити Путіна до переговорів

“У перші роки цієї війни на Заході була певна ілюзія, що коли Володимир Путін зрозуміє всю безпідставність своїх сподівань щодо окупації всієї території України, він погодиться на припинення бойових дій і мирні перемовини. Та стає абсолютно очевидним, що Путін буквально заточений на багаторічну війну. І тепер мова йде навіть не тільки про приєднання української території до Росії, а про перетворення всієї тієї території, яку не можуть окупувати російські війська, на справжню пустелю. Путін усе ще продовжує мріяти про перемогу над Україною“, – заявив політичний аналітик, публіцист Віталій Портников.

На його думку, такий розвиток подій не подобається ані США, ані ЄС, які почали усвідомлювати всі наслідки цієї багаторічної війни в Україні для власної політичної та економічної стабільності. Тож призупинення чи припинення воєнних дій на довгий термін стає першочерговою метою для західних політик. Однак як до цього примусити Володимира Путіна, коли він усвідомлює, що багаторічна війна допомагає йому у протистоянні із Заходом та дестабілізації ворожого світу?

Відповідь очевидна, вважає Портников: тільки підвищення ставок дозволяє сподіватися на те, що ми побачимо в осяжному майбутньому припинення воєнних дій на території України. Для того, щоб це відбулося, звичайно ж, війна має поширитися на територію самої РФ.

“Це створить у росіян відчуття безперспективності й незахищеності, а у російських політичних еліт розуміння неефективності власного політичного та воєнного керівництва на чолі з Путіним. Це примусить Путіна замислитися над тим, що буде, якщо кілька років поспіль українські війська входитимуть на російську територію і демонструватимуть неефективність російської армії, держави та її керівництва. Це створює можливість для переконання російського політичного керівництва, що Росія не тільки не зможе окупувати всю територію України й приєднати її, але й те, що вона не зможе перетворити Україну на державу-фікцію без населення, інфраструктури та перспектив розвитку. А це вже до певної міри обумовлює імовірність переговорного процесу між Москвою і Києвом у найближчі роки”, – зазначає Віталій Портников.