Новини 365

26 березня сербський президент Александар Вучич опублікував у соцмережах вельми резонансний пост, в якому натякнув на “безпрецедентні виклики національній безпеці Сербії”. Зокрема, пряма мова Вучича: “Важкі дні для Сербії. В цей момент нелегко казати, які новини ми отримали за останні 48 годин”, викликала широку емоційну реакцію, включно із панікою.

Попередження Вучича призвело до появи вкрай песимістичних прогнозів

Зважаючи на вельми широку можливість трактування слів президента Сербії, в медіа з’явилось чимало різноманітних варіантів розтлумачення того, що він мав на увазі.

Найбільш резонансними, звичайно, виявились прогнози щодо двох найнеприємніших і небезпечних сценаріїв. Першим варіантом, про який стали активно згадувати, стала ймовірність вчинення на території Сербії терористичного акту або диверсії, з огляду на підвищену небезпеку в Європі після теракту в російському Красногорську 22 березня цього року.

Другим варіантом, який також почав активно просуватись в блогосфері, стали прогнози про те, що Сербія готується розпочати війну проти частково визнаної Республіки Косово, яку офіційний Белград вважає своєю територією. Варто зазначити, що ймовірність військового конфлікту в Косово існує вже давно, а з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну ця тема вельми актуалізувалась.

Попри те, що для Росії війна у центрі Балкан була би вельми вигідною для розпорошення європейської єдності та ресурсів, поки що немає ознак підготовки Сербії до застосування військ проти Косова.

Вучич потребує повноважень і ресурсів для боротьби з опозицією

Відтак необхідно зосередитись на аналізі більш прозаїчних, а тому й більш реалістичних сценаріїв. Тут також можна виділити два основних варіанти.

Першим поясненням може бути банальне бажання Вучича вирішити певні внутрішні проблеми (яких чимало) і посилити власні можливості боротьби з опозицією, яка активно протидіє президентові та має велику електоральну підтримку в сербській столиці Белграді. Тут можна згадати антиурядові протести взимку цього року, які відбувались після місцевих виборів в Сербії.

Це може бути інформаційний вкид про підготовку нібито “державного перевороту”, диверсії або навіть теракту, що дасть можливість посилити контроль у державі в різноманітних формах аж до введення надзвичайного або воєнного стану.

Тобто йдеться про класичний сценарій, який так полюбляють різноманітні недемократичні режими та їхні ідейні послідовники (до яких до певної міри можна віднести Вучича). За такого сценарію озвучується або реалізується штучна загроза, з якою потім керівництво країни “героїчно” бореться, потребуючи для цього більше владних повноважень, контролю, ресурсів тощо.

В ООН можуть повернутись до визнання Сербії винною у геноциді у Сребрениці в 1995 році

Другим вельми ймовірним варіантом того, що зашифрував президент Вучич у своєму пості-попередженні, є доволі неприємна для Сербії ситуація на дипломатичному фронті. Тут йдеться про можливість позитивного голосування на найближчій Генеральній Асамблеї ООН щодо питання визнання подій 11 липня 1995 року в Сребрениці геноцидом мусульман з боку сербів.

Фактично, це буде означати автоматичне визнання Республіки Сербської та сербів відповідальною стороною за геноцид, з усіма можливими з цього наслідками, починаючи від репутаційних, закінчуючи юридичними, серед яких може бути перегляд статусу Республіки Сербської у складі Боснії та Герцеговини.

Потрібно згадати, що на 20-ті роковини трагедії в липні 2015 року Велика Британія внесла на розгляд Ради Безпеки ООН резолюцію про визнання різанини в Сребрениці геноцидом. На думку авторів проєкту резолюції, визнання трагічних подій в Сребрениці як геноциду могло би стати необхідною умовою для примирення. Однак в Радбезі Росія прогнозовано заблокувала резолюцію. Відтак, якщо це питання буде фігурувати на наступній Генасамблеї ООН, там може вистачити простої більшості голосів для прийняття відповідної резолюції.

Тому не виключено, що сербський президент Александар Вучич завчасно прагне розпочати внутрішню і міжнародну піар-кампанію, яка, на його думку, може вплинути й завадити голосуванню щодо подій в Сребрениці. Врешті-решт, сербське керівництво може таким опосередкованим чином погрожувати черговим загостренням на Балканах, переконуючи міжнародну спільноту відкласти це питання на невизначений термін.

В будь-якому разі, 28 березня спливає 48-годинний термін, який Вучич позначив як час, за який щось з’ясується. Так чи інакше, але сербський президент змушений буде пояснювати публічно, що він мав на увазі у своєму попередженні.