Новини 365

За понад 3 місяці з офіційного проголошення рекрутингу в Міноборони звітують: реакція в суспільстві позитивна, процес набирає обертів.

До самостійного підбору людей долучились уже понад тисячу підрозділів, розмістивши на сайтах із пошуку роботи загалом понад 8,5 тисячі вакансій. Інтерес до них виявили понад сотню тисяч потенційних новобранців.

Про це пише Оксана Іваницька у матеріалі на hromadske

Практика, до якої раніше вдавалися лише окремі підрозділи, врешті дістала визнання на рівні держави. На тлі просілої мобілізації з традиційними, подекуди радянськими методами, нова система багатьом припала до душі: змога потрапити до конкретної частини та на конкретну посаду спрацювала додатковим стимулом.

Щоправда, зі збільшенням масштабів — більшає і запитань. Система виявилася недосконалою: іноді вона спрацьовувала, а іноді — ні.

Про підводні камені рекрутингу, людський фактор у ТЦК, чому деяких рекрутів “кинули”, та якими новими правилами у Генштабі хочуть врегулювати процес — читайте в матеріалі hromadske.

Що таке рекрутинг і як він має працювати

Загалом рекрутинг — це пошук працівників на певну вакансію. Військовий рекрутинг — той самий процес, тільки тут кандидатів шукають на посади до армійських підрозділів. При цьому максимально враховують цивільний досвід.

Попри переваги такої системи, поки що не йдеться про повний перехід до неї як основного методу набору до ЗСУ. Нині це додаткова профільна ланка, що працюватиме паралельно із загальною мобілізацією.

Так, потенційний рекрут має змогу напряму подаватись на вакансію, яка його зацікавила. Це можна зробити на онлайн-платформах із пошуку роботи, у центрах рекрутингу (нині Міноборони запустило один такий центр у Львові) або ж на сайтах та окремих рекрутингових центрах деяких підрозділів.

Після подачі резюме потенційний кандидат проходить співбесіду й тестування. На цьому етапі навіть можна передумати й продовжити пошуки деінде. Якщо ж усе влаштовує — доєднатися до підрозділу.

В такому разі частина виписує відношення — рекомендаційний лист встановленої форми, з яким новобранець рушає до ТЦК. Це стосується як тих, хто бажає укласти контракт, так і тих, хто ступає на службу через мобілізацію.

Після ТЦК, як і в загальному порядку, необхідно пройти військово-лікарську комісію та підготовку в навчальному центрі. Лише після цього починається власне служба.

Міноборони розпочало кампанію з рекрутингу в середині листопада 2023-го. Співпрацюють із чотирма сервісами для пошуку роботи: Lobby X, Work.ua, Robota.ua та Olx.ua, які безплатно надають свої майданчики. У найближчому ж майбутньому Міноборони планує масштабувати роботу власних рекрутингових центрів.

“Порадили шукати власні “виходи””

“Я звернувся до ТЦК уже з відношенням від частини, пройшов ВЛК. Але мені сказали, що за цим відношенням потрапити до того підрозділу, куди я хочу, і на ту посаду, куди я хочу, — я не можу”, — розповідає свою історію hromadske Сергій (ім’я змінене).

40-річний чоловік із двома вищими освітами, маючи досвід роботи з комп’ютерними системами й мережами, полишив керівну посаду в компанії та вирішив бути корисним армії: подався на офіцерську посаду спеціаліста захисту інформації в автоматизованих системах. 20 років тому він закінчив військову кафедру та мав первинне офіцерське звання.

Та вже в ТЦК йому дали зрозуміти: шансів потрапити на обрану посаду вкрай мало. Його направили на курси перепідготовки при одному з військових вишів.

“У ТЦК взагалі ніхто не цікавився моїм цивільним досвідом. Просто сказали, що є розпорядження відправляти всіх офіцерів на курси перепідготовки. А там уже як буде”, – Сергій, рекрут

“Потім уже на курсах, у моїй навчальній групі (де нас близько 20 людей із різних регіонів України) виявилось, що більш ніж у половини така ж історія, як і в мене. Люди проходили співбесіди з військовими частинами, отримували відношення. Але його все одно не враховували.

Комусь казали, що відношення спрацює, але після навчання. А коли вже людина опиняється тут, то з’ясовується, що шанс дуже-дуже маленький. Сам виш до розподілу жодного стосунку не має. Хто в який підрозділ потрапить ми дізнаємось десь за день до випуску”,— розповідає Сергій.

На якість самих курсів, що тривають 3 місяці, чоловік не скаржиться. Навпаки, завіряє, що всі інструктори — з бойовим досвідом. Він лишається на зв’язку зі своєю обраною частиною та не полишає надій таки потрапити на вже домовлену посаду.

“На курсах нам прямо сказали: “Якщо маєте власні “виходи” на Генштаб або Міноборони — будь ласка, можете вирішувати особисто для себе все, що вам під силу”, – Сергій, рекрут

Утім, чоловік знає особисто декількох людей із рядового складу солдатів, які на основі відношення від частин усе ж потрапляли туди, куди хотіли. Можливо, це працює не з усіма, утім про це варто було б інформувати, — скаржиться рекрут.

“Я не вважаю себе обманутим і не впадаю в зневіру, бо моя мотивація — бути максимально корисним. Але, на мій погляд, було б доцільно, щоб при просуванні рекрутингу було максимум інформації. Якщо відношення, умовно кажучи, для офіцерського складу не працюють, — щоб люди про це знали”.

Відношення: чому десь воно працює, а десь — ні

В історії з військовим рекрутингом ситуація дійсно різниться: на противагу випадкам, коли відношення від деяких частин не спрацьовує, є і багато успішних кейсів. Поспілкувавшись із багатьма учасниками процесу, ми дійшли висновку, що до сьогодні велику роль грав “людський фактор” і налагоджені контакти частин із територіальними центрами комплектування.

Ще краще налагоджений процес у підрозділах, які мають власні рекрут-центри. Йдеться, зокрема, про Третю штурмову бригаду, що фактично першою разом з “Азовом”і задала цей тренд, а також батальйон “Вовки да Вінчі”. Аби все пройшло добре, новобранців супроводжують під час усього процесу.

“У будь-якому разі всі проходять усю бюрократію в ТЦК. Просто під нашим наглядом, щоб це було простіше”, — пояснює в коментарі hromadske бойовий медик Дмитро Козятинський, який нині опікується рекрутингом у “Вовках Да Вінчі”.

“Є певні механізми, щоб людина одразу до нас потрапляла. Наприклад, якщо підписувати контракт. Хоча і за мобілізацією це теж у принципі працює, просто є свої нюанси. Здебільшого, все відбувається через домовленості з ТЦК або на рівні навчальних центрів”.

“Оскільки відношення є листом рекомендаційного характеру, то ТЦК і навчальні центри могли на нього “забити”, – Дмитро Козятинський, рекрутер “Вовків Да Вінчі”

А от на платформах із працевлаштування, що співпрацюють з Міноборони, кажуть: повсюдних проблем немає. Мовляв, якщо щось і йде не за планом — це одиничні випадки.

“У нас є підтримка всіх рекрутів — чат, телефон. Якщо виникають якісь складнощі, вони вирішуються переважно на рівні командування військової частини навіть без нашого втручання.

Якщо раптом цього недостатньо — наприклад, на рівні ТЦК чи навчального центру повпливав людський фактор і людина вже почала служити в іншому підрозділі, тоді вже можемо звернутися до Генерального штабу”, — зауважує hromadske керівник і засновник рекрутингової агенції Lobby X Владислав Грезєв.

Рекрутинг на ентузіазмі бригад

У цей час інший потенційний рекрут Олексій (ім’я змінено) вже понад місяць у “підвішеному стані”. Він знайшов вакансію, пройшов співбесіду в конкретній бригаді та й звільнився з роботи. Однак у ТЦК йому не змогли гарантувати, що його направлять саме на бажане місце.

“Я зараз ні там, ні сям. Поки що в бригаді сказали чекати. Я так розумію, вони ведуть комунікацію по лінії ТЦК”, — ділиться чоловік.

“Поки що не хочу давати оцінок, що щось не працює. Але можу сказати так: наразі рекрутинг як такий працює здебільшого на особистому ентузіазмі бригад і на їхній співпраці з ТЦК.

Але це неправильно. Зараз щось роблять на цьому шляху, але вони розрекламували, ніби воно вже працює, а насправді — не зовсім”.

“Вони говорять: “Приходьте й обирайте самі, поки не обрали за вас” — ну це трошки неправда”,- Олексій, рекрут

В одному з батальйонів, що нині воює на Лиманському напрямку, кажуть: так втратили трьох потенційних рекрутів. Після навчального центру їх направили до інших бригад.

“Ми їх обрали, вони прийшли самі у військкомат, їх направили в навчальний центр. Нам обіцяли, що вони до нас потраплять, але цього не відбулося”, — розповідає hromadske колишній спецпрокурор Сергій Горбатюк, який нині опікується кадрами у 23 окремому стрілецькому батальйоні.

“Я почав з’ясовувати — кругом телефонував, намагаючись їх забрати, але натомість поважний військовий посадовець мені сказав: “Той, хто обіцяв, що він до вас потрапить, вам свідомо брехав. І нічого ви не зміните”.

І от у таких начальниках, яким на все наплювати, і полягає основна проблема. Бо люди намагаються потрапити в армію, а вони відбивають у них це бажання”, — додає Горбатюк.

Проблема й у тому, що законодавчо рекрутинг теж не врегульований, — зазначає адвокатка адвокатського об’єднання “Актум” Оксана Доготер.

“Ми, наприклад, все одно пишемо скарги й аргументуємо це такими загальними конституційними правами. Що “от людина ж виявила бажання, мобілізувалася добровільно, ну що ж ви робите?”. І в деяких випадках воно дійсно діє”, —зазначає юристка.

Нові правила Генштабу

У Міноборони визнають: минуло не так багато часу, аби відточити всі деталі. А проблемні випадки списують на масштабність процесу.

“Якщо ми говоримо, що станом на сьогодні 1245 частин розмістили ці вакансії, то, відповідно, ми маємо 1245 різних центрів ухвалення цих рішень. Відповідно, і можливих нюансів у підходах, документальному оформленні тощо”, — пояснює hromadske уповноважений представник Міністерства оборони з питань рекрутингу Олексій Бежевець.

Аби внормувати це питання, Генеральний штаб ЗСУ наприкінці лютого видав нову директиву: тепер людина може обрати вакансію і гарантовано потрапити до обраного підрозділу, але якщо військова частина буде у списку пріоритетного комплектування, — зауважує Бежевець. Наразі такий список затверджений: у ньому приблизно 80 частин. Проте сам список не оприлюднюють.

У Міноборони пояснюють: “Ми повинні розуміти, що саме Генеральний штаб бачить усю картину: де хто потрібен і де є пріоритет для укомплектування військових частин. Звичайно, пріоритетність комплектації стоїть саме до бойової частини на найважливіших напрямках”.

“Ми не можемо просто відпустити всі ці питання на самоплин, щоб військові частини самі собі будь-кого і будь-як могли залучати на службу через рекрутинг”, – Олексій Бежевець, представник Міноборони з рекрутингу

Аби контролювати ці процеси, Генштаб зрештою пішов шляхом пріоритетного комплектування частин. Тезово наводимо всі новації із цієї директиви:

• Станом на сьогодні затверджено список військових частин пріоритетного комплектування. У ньому близько 80 підрозділів. Список переглядатимуть раз на місяць.
• Стовідсоткова гарантія потрапити до обраної частини на обрану посаду буде лише в тому разі, якщо підрозділ буде в “пріоритетному” списку. Це стосується як укладання контракту, так і мобілізації.
• Якщо в новобранців буде рекомендаційний лист від частини пріоритетного комплектування — у навчальних центрів та ТЦК не буде можливості для самоправства. У директиві окремо прописали, що в такому разі направляти особу до інших військових частин заборонено.
• Водночас, якщо людина хоче мобілізуватись до частини, яка не є в “пріоритетному” списку Генштабу, — шанси туди потрапити будуть низькі — бо в такому разі рекомендаційний лист не носить обов’язкового характеру. Якщо ж це буде контрактна форма служби — шанси вищі, утім військова частина має погоджувати призначення з вищим командуванням, а те своєю чергою — із Генштабом.
• Людина, яка бере лист-відношення, має самостійно з’ясувати (на рівні частини, ТЦК або рекрутингового центру), чи перебуває обрана нею частина у списку пріоритетного комплектування, аби їй гарантували проходження цього процесу згідно із чинними нормами.
• Якщо ж ідеться про контрактну форму служби — шанси вищі, утім військова частина все ще має погоджувати призначення з вищим командуванням, а те своєю чергою — із Генштабом. Такий лист обов’язковий до виконання, тільки якщо призначення погодять.
• Кандидати з рекомендаційним листом відвідують ТЦК для уточнення облікових даних, проходження ВЛК та професійного відбору. Кандидатів з досвідом служби протягом останніх 10 років (або направлених за прямою військово-обліковою спеціальністю) направляють безпосередньо до визначених частин. Без досвіду — до навчальних центрів.

“До військових частин та військкоматів ця інформація доведена на 100%. Доведено до усіх”, — стверджує Бежевець.

Водночас станом на момент підготовки матеріалу про нову директиву наші співрозмовники, зокрема з “Вовків Да Вінчі” та 23 окремого стрілецького батальйону, нічого не чули.

На запитання про те, чи не вважають у Міноборони, що тепер ті, хто вважав процес рекрутингу до ЗСУ напівправдою, лише ствердяться в цій думці, Олексій Бежевець відповів:

“На мій суб’єктивний погляд як офіцера Збройних сил, напівправда трошки інша. Напівправдою є пошук підстав і виправдань, чому я ще не долучився до захисту Батьківщини.

От це є головним питанням насправді. Тобто це питання мотивації, свідомості, вибору, це питання держави, яка може себе захищати виключно тоді, коли громадяни готові захищати цю державу.

Звісно, що можуть бути якісь негаразди у процесі. Тим більше, що виклики для держави глобальні. Але ми робимо все, щоб ці проблеми розв’язати”.

Оксана Іваницька, Громадське