Новини 365

Тривалість війни в Україні залежить від багатьох об’єктивних чинників. Йдеться не лише про достатню військову допомогу Заходу та про мобілізацію в необхідних обсягах, а й про західні технології ведення війни.

Допоки Сили оборони не мають їх, де-факто йдеться про війну “маленької радянської армії” – ЗСУ – проти “великої радянської армії”, військ РФ. Якщо війна вестиметься тими самими методами та з тими самими обсягами допомоги, вона може затягтися на 5-10 років.

Щоб прискорити перемогу України, наша армія має перейти на стандарти війни третього тисячоліття. Країна-агресор Росія має набути статусу країни-терориста з усіма санкційними наслідками, що випливають з цього. Україна повинна мати достатню фінансову підтримку від союзників та перейти на професійну армію.

Щодо оптимальної стратегії перемоги, то вона напевно вже сформована в Генштабі ЗСУ. Вона може передбачати оборону на півночі та сході та розвиток наступу на півдні з дистанційним звільненням Криму.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив льотчик-інструктор, полковник ЗСУ у запасі, військовий експерт Роман Світан.

– Відставний полковник британської армії Глен Грант в інтерв’ю Еспресо TV заявив, що головком Сирський має змінити підходи до стратегії й тактики української армії. Так, на думку експерта, якщо план Сирського полягає в тому, щоб “маленька радянська армія” воювала проти “великої радянської армії”, то це не призведе до успіху, адже армія РФ завжди матиме перевагу в кількісних показниках. Але ЗСУ необхідно вести війну новими способами. Чи вважаєте ви, що в цих словах є частка істини? Чи все ж таки, по суті, один лише головком сьогодні не визначає тактику та стратегію української армії у цій війні?

– У тактиці, може, й не вирішує, але стратегія – це саме завдання головкома та Генштабу. А ось тактичні моменти, оперативно-тактичні моменти – це вже на місцях. У режимі горизонтальних зв’язків працюють самі військовослужбовці, командири. Маємо креативних керівників. Саме в середній ланці. Зрозуміло, що один головком не воює, але стратегія таки на ньому.

Насамперед у генерала Сирського не може не бути плану. Весь сенс існування головкома та Генштабу – це якраз планування: планування операції залежно від стратегії оборонних, наступальних, контрнаступальних дій. Тобто тут цілий спектр завдань, які вирішує головком.

Але те, що у війні третього тисячоліття не може бути старих радянських підходів, це цілком правильно. І тут справа не лише у війні між двома “радянськими арміями”, великою та малою. Звичайно, ні. Просто є парадигма ведення воєнних дій у третьому тисячолітті. Як свого часу відходили від стріл, луків, мечів, потім від стрілецької зброї переходили до авіаційної та ракетної компоненти, так само в третьому тисячолітті повинні вестися високотехнологічні війни.

Тому однозначно потрібно готувати особовий склад до ведення саме таких воєн, але підлаштовуючись під певну стратегію. Яка у нас війна? Оборонна, наступальна? Тут уже вирішує Генштаб, і залежно від того, що він вирішить, буде обрано таку тактику підготовки оперативно-тактичних керівників плюс виконавців, тобто вже безпосередньо військ.

Тому тут усе логічно. Сирський однозначно має бачення. Наші партнери допомагають нам, зокрема порадою, правильною порадою. Але питання про наповнення їхніх дій. Треба готувати особовий склад, ділитися технологіями, чого, щиро кажучи, досі не спостерігається. Те, що ми отримуємо від наших партнерів, – це минуле тисячоліття. Тому й досі воює “маленька радянська армія” проти “великої радянської армії”.

Де нам взяти високотехнологічну зброю? Її нам просто не дають. Причому не просто зброю не дають – не дають технологій. Ми б самі могли зайнятися виробництвом, але ми не маємо доступу до цих технологій. Ось це проблема. І це питання треба порушувати перед нашими партнерами, перед речниками наших партнерів, яким є шановний пан Грант. Підготовка особового складу до запровадження високотехнологічної війни цього року можлива. Наступного також можлива.

Оптимальна стратегія є зрозумілою. Вона враховує розташування фронту, наявність особового складу, сил і засобів у кожної із сторін. Це розгортання оборонних рубежів на східному та північному фронтах, а також розвиток наступальних дій на південному фронті в бік Криму.

Крим для росіян – це відірваний шмат. Там російська армія практично замкнена в географічній пастці. У Криму, можна сказати, “смерть кощієва”, путінська смерть. Після звільнення Криму Росія почне розвалюватися. Путін точно не всидить на своєму кріслі. Тому для нас дуже важливим є звільнення Криму.

Існують різні механізми, але оптимальний варіант – дальні засоби ураження, ракетна компонента, а це технології. Тому проситимемо в наших партнерів достатню кількість засобів ураження для дистанційного звільнення Криму. Найімовірніше, це стратегічний план і задум головкома.

– Президент Зеленський назвав три чинники для справедливого завершення війни. Це “терпіння, підтримка України та дипломатичний тиск на диктаторський режим”. Водночас генерал Буданов запевнив, що війна “точно закінчиться”, оскільки “це закономірний процес”. На вашу думку, які об’єктивні умови якнайшвидшого закінчення війни? Це достатня військова допомога Заходу, мобілізація в необхідних обсягах, правильна стратегія, про яку ми говорили, чи ще щось?

– Якщо дивитися з погляду бойових дій, то їх завершення можливе лише після розвалу Російської Федерації. Допоки існуватиме Російська Федерація як “імперія”, бойові дії не закінчаться. Бо просто не буде механізму їх закінчити. “Імперія” має розширюватися, і вони намагатимуться розширитися, а ми відновлюватимемо свою територіальну цілісність, відновлюватимемо свої кордони, суверенітет.

Це процес років на 5-7 як мінімум або років на десять, не менше.

Як прискорити процес та зменшити наші втрати? Тут мають бути саме дії, не дипломатичний тиск, а тиск санкцій на Росію. На мою думку, дипломатичний тиск на Росію – це ні про що. Кудись когось не прийняли, хтось із кимось не привітався чи не привітав із днем народження…

Має бути санкційний тиск, причому найсерйозніший. А для цього Російську Федерацію потрібно визнати терористичною організацією або державою-спонсором тероризму. Визнати міністерство оборони РФ терористичною організацією. Так само, як свого часу ПВК “Вагнер”, яка була частиною міноборони Росії, була визнана терористичною організацією.

Це перше, що задавить “російську імперію”, тобто санкційний тиск через визнання терористичними організаціями. Друге, що треба робити, – це передача новітніх військових технологій для наших військ плюс можливість використовувати всю зброю, що передається нам, максимально, без обмежень за дальністю, за цілеутворенням тощо.

Третє – це економічна підтримка нашого населення. Це дуже важливо. Чому? Бо в перші пів року воює армія. Вона приймає на себе удар будь-якої зовнішньої агресії. А ось наступні роки воює вже суспільство, воює народ. Тому суспільство має бути єдиним, консолідованим під певне завдання. І це коштує досить серйозних грошей. Тому економічна підтримка наших партнерів є дуже важливою.

І, нарешті, Збройні сили мають бути професійними. Дуже важливо, щоб армія була мотивована і профпридатна, без аматорського складника або, не дай боже, примусового. Для цього потрібно створювати кадрову армію – не призовну, не мобілізовану, а саме – кадрову.

Уся синергія цих дій призведе до нашої перемоги, причому швидкої перемоги.

А решта… Чесно кажучи, часто наші політики не уявляють, як ведуться бойові дії, бо вони не мають базової військової освіти, і це велика біда. Цю проблему також можна вирішити, провівши кадрові зміни у виконавчій владі. До виконавчої влади треба залучати військових відставників, як це було з генералом Залужним.

Це дасть розуміння процесів, пов’язаних із веденням бойових дій. І це також дасть серйозний ефект накопичення, який також пришвидшить нашу перемогу.