Новини 365

Російська окупаційна армія продовжує вести активну наступальну кампанію, яка розпочалася наприкінці 2023 року.

Окупанти намагаються досягти мети, застосовуючи тактику малих кроків – вони вклинюються в українську оборону на окремих ділянках, сподіваючись, що їм вдасться закріпитися та просунутися. На жаль, така тактика дійсно часто дає результат. При цьому рекордні втрати не зупиняють ворога.

Окупаційна армія може спробувати посилити Харківський напрямок, а також відкрити ще один – Запорізький, довівши загальну кількість активних ділянок фронту до чотирьох. Але тут вона може припуститися тієї ж помилки, яку зробила українська армія під час літнього контрнаступу 2023 року, коли замість одного напряму активні дії проводили одразу на чотирьох. В результаті сили були розтягнуті та успіху досягти не вдалося. Проте за певних умов вже до осені ЗСУ зможуть стабілізувати фронт, а до кінця року піти в контрнаступ.

Такий прогноз в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA озвучив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Якщо подивитися на карту бойових дій, то можна побачити, що ворог намагається вклинитися в нашу оборону на різних ділянках фронту. Причому він просувається невеликими кроками. На вашу думку, чому ворог обрав саме таку тактику? Чи працює вона задля досягнення його цілей? І як ви оцінюєте небезпеку оточення нашого угруповання в окремих точках, зокрема на північ від Нью-Йорка?

– Противник реалізує такий алгоритм, тому що він є дієвим, як вважає ворог. Нехай і повільно, але вони досягають необхідних результатів, просуваються вперед, використовуючи свої сили ураження, авіацію, артилерію, дрони, бронетехніку та живу силу.

Щодо оперативного оточення, або того, що в народі називають котлами, то така небезпека завжди є. Там, де є можливість, супротивник здійснює спочатку просування вперед, потім зустрічає опір нашої оборони, намагається оминати фланги. І якщо це вдається, якщо є резерви, він намагається наростити ці флангові атаки і замкнути наші сили в тилу.

Але попри такі дії, це їм не вдається через протидію з боку Сил оборони України. Однак через те що потенціал противника за всіма видами озброєнь, а також за особовим складом перевершує наш, ми можемо протиставити цьому лише сучасні технології, більше ефективного озброєння, якого в нас поки що недостатньо.

Ми сподівалися, що після паузи з допомогою США ситуація суттєво зміниться, покращиться, але вона не змінюється. Вони захоплені своїми президентськими виборами, а Європа не може замінити американської допомоги. Тому мають місце такі дії.

Незважаючи на те, що мобілізація у нас набирає обертів, на цей момент вона не вирішує завдань комплектації наших підрозділів повною мірою, насамперед бригад, які ведуть бойові дії. Тому маємо такі результати – супротивник з кінця минулого року здійснює стратегічну наступальну операцію та повільно, але просувається вперед.

– Екскомандир “Азова” Максим Жорін припустив нову спробу ворога захопити Харків. На його думку, в армії противника відбуваються кадрові зміни, переміщуються дивізії, що може свідчити про підготовку до нової атаки. Чи вважаєте ви, що це справді можливо?

– Така загроза є. Вони не досягли цілей, які ставили перед собою під час відкриття Харківського напрямку. Зараз вони виправдовують це формуванням так званої санітарної зони, але план Росії – як мінімум підійти до Харкова на дальність менше 20 кілометрів, щоб використовувати артилерію для завдання ударів по місту. По суті, сам Харків – це велика, бажана, жирна мета для противника. І від цих планів він не відмовився.

– Щодо Сумщини, плани ворога залишаються такими ж амбітними?

– Я думаю, що противник не має сил на те, щоб відкрити фронт на Сумському та Чернігівському напрямках, а також наростити сили на Харківському напрямку. Принаймні зараз це виглядає саме так.

Тому вони, мабуть, обиратимуть: або нарощуватимуть зусилля на Харківському напрямку, або додатково відкриватимуть Сумський напрямок. З поточного розкладу все ж таки схоже, що вони оберуть Харківський напрямок. Тут буде два піднапрямки: безпосередньо на Харків, через Липці на Вовчанськ, і далі захід у тил Куп’янського угруповання.

Хоча ситуація може змінитися залежно від наших цілей та наявних резервів.

– За інформацією оперативного угрупування “Таврія”, російська окупаційна армія зібрала 90-тисячне угруповання на Запорізькому напрямі. Водночас, за інформацією Генерального штабу ЗСУ, найбільш гарячими напрямками залишаються два – Покровський та Торецький. За вашими оцінками, чи може ворог змінити свої акценти чи все ж таки продовжуватиме активно діяти там, де йому це більше вдається?

– Якщо сили та резерви будуть на всіх напрямках, то, можливо, вони робитимуть певні спроби. На сьогоднішній день схоже, вони збирають таку кількість резервів, щоби бути здатними продовжувати бойові дії на східному фронті, на Покровському та Торецькому напрямках, плюс додати сил на Харківський напрямок.

З огляду на те, що велике угруповання зібрано на Запорізькому напрямку, вони можуть ставити перед собою завдання відновити контроль над позиціями, які вони втратили на цих напрямках у 2023 році. А по суті, звісно, їм необхідно вийти на таку важливу для них ціль, як місто Запоріжжя. Тому і формуються такі ударні сили.

Ми мали негативний досвід минулого року, коли ми не повною мірою зібрали ресурси для того, щоб діяти на одному напрямку, а намагалися наступати на чотирьох, і результат відомий. Виходячи з цього досвіду, плани противника діяти одночасно і на Харківському, і на Покровському, і на Торецькому, а ще й на Запорізькому напрямках не є раціональними. Проте чим гіршим буде планування в них, тим краще для нас. А нам треба думати про те, як організовувати протидію на всіх цих напрямках.

– Якщо подивитися щоденні зведення Генштабу, то можна помітити, що щоденна кількість бойових зіткнень становить близько 150. Це дуже багато. Думаю, ви зі мною погодитеся, що зараз ми спостерігаємо дуже активну фазу війни. Чи припускаєте ви, що в певній перспективі очікується спад активності ворога? Якщо так, за яких умов?

– Справді, за добу буває 120-150 бойових зіткнень. Противник зазнає рекордних втрат – і в травні, і в червні. Але ще генерал Валерій Залужний говорив про те, що в цьому була його помилка: він вважав, що великі втрати противника матимуть суттєві наслідки як для збройних сил РФ, так і для російської держави. Але цього не спостерігається.

Через це нам необхідно вирішити два завдання. Перше – спільно з союзниками отримати більший і якісніший сучасний ресурс із озброєнь, техніки та боєприпасів, і якнайшвидше, друге – ми швидко виконаємо завдання, пов’язані з мобілізаційними питаннями, та підготуємо відповідні резерви. Якщо це буде зроблено, то на осінь ми зможемо стабілізувати ситуацію на фронті. Це означає, що рух супротивника буде зупинено. Завдяки цьому ми зможемо формувати резерви, набирати відповідні ресурси. У такому разі до кінця року можна буде говорити про будь-які контрнаступальні, деокупаційні дії. На цей момент ситуація виглядає саме так.