Новини 365

Дружина військовослужбовця-розвідника, прикордонника, майстра спорту України з легкої атлетики, тренера Романа Гаврилюка у травні 2024 року отримала повідомлення про його загибель на Луганщині.

Доньки – дванадцятирічна Дарина і шестирічна Влада – нині найбільша підтримка, розповіла Суспільному Тетяна Гаврилюк.

У новому будинку, який побудували разом з чоловіком, встигли прожити два місяці до 24 лютого 2022 року. Її Роман 18 років був прикордонником. За час повномасштабної війни спочатку служив у Чопі на Закарпатті, потім – у Луцькому прикордонному загоні, а з грудня 2023 року – в прикордонному загоні на Луганщині.

«Він був розвідником. Спочатку ходив на п’ять-сім діб, потім два-три дні відпочинку, ми спілкувалися. Уже з квітня ходив на завдання на 25 діб. 16 травня, у четвер, почався бій і він загинув, а мене сповістили аж у суботу, 18 травня», – розповідає дружина.

Романа застрелили у спину, пряме влучання від російської групи ДРГ, каже Тетяна. Старшій донці Даринці про загибель батька розповіла одразу. Вона дуже плакала, а менша попросилася побути на самоті.

«Вона лягла, так повернулася і дуже просила побути самій в кімнаті. Сидить і каже: «Мам, давай напишемо sms». Я запитую: «Кому?» А вона: «Ой, я забула, неважливо». Тобто вона згадує, що можна було татові написати smsі він її колись прочитає. Дуже важко», – зітхає Тетяна.

Доньки досі не можуть звикнути, що тата немає. Спортивний характер і здібності передалися від батька їй, каже старша донька Дарина. Мріє дорослішати у вільній Україні, де з сестрою втілюватиме в життя татові настанови та завжди пам’ятатиме, яким він був.

«Холодно, мете і тато з нами будує сніговий будинок. Хоч в ньому ніхто і не грався, але такі емоції були тоді, як ми ту воду носили, вона виливалася, сніг туди трамбували. Це мені найбільше запам’яталося», – пригадує Дарина.

18 липня Роману Гаврилюку мало б виповнитися 42 роки. Він народився 1982-го в селі Красносілля Рівненської області. Його мама працювала продавцем, а тато – будівельником, сестра має медичну освіту. Навчався у Красносільській школі, закінчив 11 класів, вступив до Луцька в університет імені Лесі Українки на спеціальність «Фізичне виховання». В один із приїздів після змагань познайомився з Тетяною.

«Він був дуже романтичним, навіть перебуваючи на сході, завжди надсилав будь-яке фото квітів, де яка там квітка мала можливість зацвісти на тій чорній землі… Тато завжди дарував квіти, то тепер, хай де гуляють, квіти мені дарують доньки», – каже Тетяна.

Після загибелі чоловіка 16 травня цього року Тетяні повернули його військовий одяг і спорядження. Дещо планує залишити, а дещо віддати у школу, де вона працює.

Зі слів дружини, для сотні людей у Луцьку Роман Гаврилюк був тренером із бігу та тріатлону. 21 липня, цієї неділі, друзі захисника готують благодійний забіг пам’яті Романа Гаврилюка у Центральному парку Луцька. Організовують захід з нагоди дня народження спортсмена, який припадає на 18 липня.