Новини 365

Окрім найманців із Центральної Азії, зараз у російських окупаційних військах (РОВ) проти України воюють жителі Непалу, Шрі-Ланки, Бурунді, Конго та інших екзотичних країн.

Кремль наполегливо називає всіх поголовно добровольцями, проте багато фактів свідчать і про інше. А найманці, які потрапили в полон Сил оборони України, плачуться, що шоковані тим, як їх обдурили росіяни.

Як вербують і змушують служити у РОВ – у матеріалі OBOZ.UA.

Токсичний паспорт

Ресурсом із поповнення втрат російських окупаційних військ в Україні стали мігранти з Центральної Азії. Наприклад, 2022 року лише серед таджиків власниками російського паспорта стали майже 174 тисячі осіб. А ще є Узбекистан та інші країни колишнього СРСР, мільйони жителів яких обрали шлях трудових мігрантів.

У 2023 році влада РФ спростила вимоги до іноземців для отримання громадянства, проте це не сильно допомогло. І в результаті, за офіційними даними МВС РФ, заявки на отримання “аусвайсу” подали всього 63,6 тис. осіб (із них схвалено 55,4 тис.). Головною причиною зниження інтересу стала розв’язана Кремлем повномасштабна війна в Україні й те, що нове громадянство зобов’язує стати на військовий облік і пройти службу в армії. А це за замовчуванням – відправлення в Україну.

Російський паспорт давно є токсичним, але тепер для багатьох узагалі став квитком в один кінець – тисячі мігрантів уже з цим зіткнулися. Ще сильно вдарив по тих же таджиках теракт у “Крокус Сіті Холлі”, після якого по всій РФ прокотилася хвиля антимігрантських акцій. Причому першими розпочали російські силовики, яким Кремль дав відмашку на рейди та “відловлювання нелегалів”.

Так, частину тих, хто незаконно перебував на території країни-агресора, було депортовано, проте чималу кількість тих, хто вже отримав російське громадянство, просто почали звозити до військкоматів. Причому навіть на церемонії вручення російських паспортів мігрантам “бонусом” видавали повістки.

Але найцікавіше, що серед тих, кого насильно відправляли на війну, опинилися громадяни Таджикистану та Узбекистану, які не зверталися за громадянством РФ. Однак це не завадило російським силовикам відправити їх до лав окупаційних військ, оскільки ні про яку законність там у принципі не йдеться.

Небезпечна пастка

Окрема категорія представників російських окупаційних військ – жителі екзотичних держав. Наприклад, з Непалу та Шрі-Ланки, які далекі від найменшого розуміння причин повномасштабної війни, а також того, що відбувається на території України.

Кількість, наприклад, ланкійців, які зникли на війні, зараз точно не назве ніхто – тільки мала частина родичів найманців звернулася до влади, коли остаточно втратила зв’язок із синами та чоловіками.

Дійшло вже до того, що наприкінці червня Шрі-Ланка зажадала у Росії компенсацію за загиблих і поранених громадян країни, які брали участь у “СВО”.

У повідомленні міністерства закордонних справ Шрі-Ланки йдеться, що під час зустрічі з заступником глави російського МЗС і заступником міністра оборони РФ делегація ланкійських дипломатів, очолювана міністром закордонних справ Тараком Баласурією, порушила питання “виплат сім’ям загиблих і поранених, а також дострокового розірвання контрактів зі шрі-ланкійцями та виплат винагород“.

Реакція Росії на це призвела до скандалу. Перший заступник голови комітету Держдуми РФ з оборони Олексій Журавльов заявив, що, мовляв, “іхтамнєт”. “У російській армії офіційно не значаться військові Шрі-Ланки, ми мобілізацію там не оголошували, жодних угод про обмін між країнами військовими фахівцями в природі не існує”, – цинічно заявив він.

Також російський депутат додав, що “в цій ситуації не можна серйозно ставитися до претензій, які свідомо перекручені та перебільшені“. І це незважаючи на численні фото- й відеодокази. Але, як ми знаємо, для країни-агресора це звичайна практика.

А у травні 2024 року Росія ще й значно активізувала кампанію з набору іноземних найманців для війни проти України в центральній Африці: зокрема у Руанді, Бурунді, Конго та Уганді.

Вербуванням африканців займається спеціально створений підрозділ російського міністерства оборони Росії. Найманців же, за даними ГУР МО, залучають стартовою грошовою виплатою у розмірі дві тисячі доларів за підписання контракту, обіцяють щомісячне забезпечення 2200 доларів, медичне страхування, а також російський паспорт для “визволителя” та членів його родини.

Звичайно ж, африканцям ніхто не пояснює, що на них чекає насправді, а ті зі свого боку розраховують вирватися з бідності. Обіцяні вербувальниками гроші для жителів тієї ж Уганди – просто космос, бо в цій країні зарплата для низькокваліфікованих працівників 100 доларів на місяць – практично межа.

У найманців лише одна функція

Темношкірих найманців РОВ помітили у зоні бойових дій у різних регіонах України: на Херсонщині, на Донбасі та навіть під час нещодавнього наступу на Харківщині.

У Головному управлінні розвідки Міноборони України кажуть, що вважати жителів Непалу, Уганди, Шрі-Ланки та інших країн гарними воїнами, звичайно ж, не варто.

“Контингент, який повівся на хитрощі російських вербувальників, – це переважно дуже бідні, малоосвічені люди, які ніколи в житті не тримали в руках зброю і не говорять англійською, не те що російською. У них одна функція – стати гарматним м’ясом, яким росіяни штурмують позиції наших військових. А скільки цих найманців помре – російських командирів не хвилює”, – розповів OBOZ.UA наш співрозмовник у воєнній розвідці.

За його словами, російські окупанти навіть не забирають тіла найманців. Тому що сенсу витрачати сили та час немає, адже родичі загиблих усе одно перебувають за тисячі кілометрів. А так – зник собі й зник. А може цього іноземця і зовсім тут не було. Як то кажуть, немає тіла – немає діла.

Через жорстоке ставлення російських командирів і невідповідність очікуванням багато найманців дезертують – усвідомивши, що їх відправили на вірну смерть. Наприклад, масово це роблять, за даними ГУР, ті ж самі непальці та ланкійці.

Також іноземні найманці російських окупаційних військ охоче здаються у полон Силам оборони України. Наприклад, громадяни Непалу, Куби, Сьєрра-Леоне та Сомалі на пресконференції у Києві розповідали, що вони не очікували відправлення на передову, адже абсолютно не навчені воювати й не знають мови. Росіяни їх запевняли, що “працюватимуть у логістиці, у польових шпиталях”.

Якщо вони не встигли скоїти на території нашої країни воєнних злочинів, то в результаті переговорів із представниками влади їхніх країн найманці мають шанс повернутися – звичайно ж, не до Росії, а додому.