Новини 365

Співпраця КНДР із Російською Федерацією у військово-технічній сфері посилилася з 2023 року, коли російські окупаційні війська почали отримувати перші партії північнокорейських снарядів.

А візит Володимира Путіна до Пхеньяна у червні 2024 р. не лише розширив співпрацю цих країн, а й змусив заворушитися Сеул у питаннях летальної допомоги Україні. Але давайте спочатку розберемося, чим ще КНДР може допомогти російським окупантам?

Що являє собою північнокорейський ВПК

Військово-промисловий комплекс КНДР є продукцією, виробництво якої засноване на зразках радянського періоду – що танків, що артилерії, що бойових броньованих машин.

Фактично навіть ракетна програма КНДР – це радянська та китайська спадщина, на базисі якої і розвиваються північнокорейські ракетні програми.

При цьому складається враження, що продукція КНДР взагалі не проходить етап технічного контролю і при її створенні не дотримуються технологічних процесів, що забезпечують якість та надійність. Але цієї продукції багато.

Тобто у випадку Північної Кореї ми наочно бачимо ВПК з упором на кількість, але не якість.

Чим ще КНДР може допомогти Росії

У 2023 році ми бачили, як до Росії вирушали мільйони артилерійських снарядів з КНДР, а саме: 152-мм та 122-мм постріли для ствольної артилерії, 122-мм реактивні снаряди для РСЗВ БМ-21 “Град”, 120-мм та 82-мм міни для мінометів.

Вся ця продукція викликала у російських артилеристів невдоволення. Було безліч претензій до якості снарядів, порохових зарядів, точності пострілів тощо. Північнокорейські снаряди виявилися жахливої якості, часом навіть ставили під ризик весь розрахунок гармати.

Але ця проблематика не хвилювала російське командування, оскільки важливим аспектом була кількість. Розірвані стволи, мала дальність пострілу, низька точність, але при цьому можна було не економити.

Зрозуміло, червневий візит Путіна до Пхеньяна був викликаний не просто запитом Кремля на чергову партію боєприпасів. В даному випадку мова мала йти про додаткові опції, в яких у Росії є потреба, – і це техніка.

Справа в тому, що російські склади та центри зберігання радянської техніки практично спустошені. У 2024 році відбудеться критичний перелом можливостей військово-промислового комплексу РФ щодо компенсації щомісячних втрат техніки навіть не в нуль, а в мінус. Саме тому російські гінці по всьому світу намагаються викупляти та налагодити постачання старої радянської та російської техніки з інших країн. І КНДР одна з тих, де такої техніки більш ніж достатньо.

Танки КНДР

Тільки за приблизними підрахунками армія Північної Кореї має до 2 тисяч радянських танків Т-54/55, які російські окупаційні війська почали активно застосовувати в зоні бойових дій в Україні з минулого року.

Крім того, у КНДР на озброєнні стоять понад 2 тисячі танків Т-62 у різних модифікаціях, від класичного радянського Т-62М до місцевого варіанта Чхонма-хо (Chonma-I ,-II, -III, -IV, -98, -214). Стволи цих танків калібру 115-мм 2А20, але є і унікальний варіант з 125-мм 2А46 (модифікація Сонгун-915).

Варто зазначити, що у питаннях танкобудування, що є у КНДР процесом нескінченних модернізацій старенького Т-62, північнокорейські фахівці значно випередили росіян. Наприклад, на танках версії М-2020.

Північнокорейці реалізували в цьому танку те, що російські танкобудівники не можуть зробити вже більше 30 років у своїх “що не мають аналогів у світі” Т-90 та інших! Зокрема, ці танки отримали забаштове розміщення БК та вишибні панелі.

На башті встановлена пара ПТРК Bulsae-5 (“Бурсі-5”), який є копією іранського ПТРК Dehlaviyeh, а він у свою чергу – копія російського ПТРК “Корнет”. Також як додатковий засіб ураження танк має на озброєнні не кулемет, що давно віджив, а 40-мм автоматичний гранатомет.

Але головне – башта прикрита комплексом активного захисту, який складно сказати як працює проти більшості засобів ураження, але те, що від пострілів РПГ-7 захищає, – доведено документально.

Абсолютно не здивуюся, якщо в перспективі ми побачимо цей танк на території України – як мінімум для обкатки його у реальних бойових діях.

Бойові броньовані машини КНДР

На озброєнні Північної Кореї є до 3500 ББМ колісного та гусеничного типу. В основному вони створювалися на базі БТР-60 та БТР-80, а також МТ-ЛБ. Тобто особливих проблем у освоєнні цієї техніки у росіян не буде – архітектура здебільшого знайома.

Окремо нагадаю, що саме з ББМ у російських окупаційних військ зараз найгостріший дефіцит. Навіть гостріше та критичніше ніж з танками.

Артилерія КНДР

У КНДР широка лінійка ствольної артилерії калібрів 152-мм і 122-мм (яких зараз гостро потребують РОВ), 122-мм РСЗВ – аналоги БМ-21 “Град” і більш ніж 10 тис. мінометів калібрів 122-мм тощо. І тут детальніше.

Те, що Путін запросить ствольну та реактивну артилерію у Кім Чен Ина, – безперечно. Але найбільше він все ж таки отримає саме мінометів. І це дуже погано…

З другої половини 2022 року, особливо боїв за Бахмут, якщо запитати, чого найбільше не вистачало нашим бійцям і продовжує не вистачати, то, окрім артилерії, будуть згадані міномети 120-мм, 82-мм та 60-мм. Для підтримки штурмових груп, а також для протидії штурмам формату “м’ясна хвиля” міномети просто незамінні.

Висловлю думку, яка багатьом не сподобається, але під Авдіївкою було б більше користі, якби замість одного M1A1 Abrams для оборони міста було передано рівноцінну вартості цього танка кількість мінометів.

Північнокорейці, як би їх не сприймали у світі, не просто запасалися всі ці десятиліття зброєю, вони робили це з розумом. Саме тому мінометам вони приділяли першорядну увагу. І це буде дуже великою проблемою для нас, якщо РОВ буде посилено цим інструментарієм. А це буде, оскільки в переданих Росії від КНДР партіях міни для мінометів мали найбільшу складову – за найскромнішими підрахунками до двох мільйонів.

Також не виключено, що РОВ можуть запросити 107-мм реактивний міномет Type-63, яких у КНДР, лише за відкритими даними, не менше 4 тисяч.

Висновки

У питаннях допомоги КНДР Росії не варто як недооцінювати північнокорейський військово-промисловий комплекс, так і переоцінювати його. Кім Чен Ин побоюється війни з усіма й одночасно, а тому не передаватиме Росії стільки техніки, щоб підірвалася обороноздатність його армії. Але навіть якщо уявити, що з кожної категорії Росії буде передано по кілька сотень одиниць техніки (а в низці позицій це може бути тисяча і більше), то цього буде достатньо, щоб компенсувати втрати РОВ протягом 3-4 місяців.

Це, звичайно, не створить якогось переломного моменту на користь Росії, а лише продовжить її конвульсії в Україні. Але щомісяця таких додаткових конвульсій нам теж обходиться дуже високою ціною.