Новини 365

Українка Ольга Ганношина так і не дочекалася весілля із коханим, військовим 24 окремої механізованої бригади, Віталієм “Локі” Малюком через його загибель на фронті, тому дівчинка вирішила влаштувати “весільну” фотосесію, на якій в ідеальному житті мала б бути вона із живим нареченим.

Своє рішення вона пояснила тим, що так найлегше пережити власну втрату і хоч щось може зробити для покійного коханого.

Віталій Малюк загинув 5 квітня на Донеччині під час виконання бойового завдання. Весілля у пари мало відбутися 25 травня, але Ольга його так і не дочекалася. Про свої почуття вона розповіла “Суспільному Тернопіль”.

“Я розуміла, що десь на психологічному рівні прожити цей день буде набагато легше, якщо я проживу його ось так. Коли я вийшла з цієї фотосесії в мене було таке відчуття, що я зробила щось мегаважливе саме в пам’ять про нього, в пам’ять про все те, що він зробив для мене за час свого життя. Багато дівчат писало, що вони так і не наважилися вдягнути ту [весільну] сукню, і вона вже багато часу висить у них десь в шафі й вони бояться навіть її відкрити. А я розумію, що зараз ця весільна сукня викликає в мене лише позитивні емоції в пам’ять про героя та про кохану людину”, – пояснила Ольга Ганношина.

Вона розповіла, що майже щомісяця їздила на Донеччину до Віталія, доки він був на фронті. Пригадує, це були їхні найщасливіші миті життя. Там же боєць і освідчився.

“Він заходить додому з квітами, свічками, пелюстками троянд. Він приходить до мене, стає на коліно, дає мені обручку і каже: “Вийдеш за мене заміж? Я буду тебе берегти, обіцяю”. Я кажу: “Ну якщо обіцяєш, тоді точно вийду”, – поділилася Ольга.

Вона додала, що мріяла взяти прізвище коханого, але не судилося, тому після його смерті зробила собі татуювання зі спільної фотографії та його позивним – Локі. “Коли живеш очікуванням, що його привезуть – ти живеш, коли ти розумієш, що зараз ти його побачиш, – ти живеш, коли проводжають по місту на щиті – ти ще живеш, коли ти розумієш, що завтра похорони, – ти ще живеш. А коли ти розумієш, що завтра ти проснешся і все це закінчиться, і далі його вже не буде – у цей момент ти помираєш”, – відрефлексувала вона.

“Розуміти, що в нас мало бути весілля, а, на жаль, були похорони, це справді дуже важко. Я співчуваю всім матерям, жінкам, нареченим, просто коханим, хто так і не дочекався, бо жити з цим дуже важко і прийняти це дуже важко, але я намагаюся триматися, тому що я знаю, що в будь-якому випадку він мені сказав би: “Олю, досить нити, збери себе докупи. Все буде добре. Ти справишся”. Він завжди так говорив”, – пригадала дівчина.