Новини 365

Українську волонтерку Алевтину Жиліну – дружину нацгвардійця, матір військовослужбовця і поліцейської – можуть депортувати до Росії.

Причина – Державна міграційна служба України відмовляє їй у продовженні українського громадянства. Там вважають, що війна не є для Алевтини приводом не з’їздити до російського консульства, щоби вирішити питання про відмову від російського паспорта.

Аргументів про те, що жінку за її публічну проукраїнську позицію на території РФ можуть затримати і влаштувати показове судилище, не приймають.

Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZ.UA.

Постійно відмовлялися приймати документи

Алевтина Жиліна постійно живе в Україні з 2002 року. Тут народилися її син та дочка, тут мешкають її батьки.

“Мій вітчим – українець. Ми довго жили на півночі ще за СРСР, потім батьки купили в Харкові половину будинку і 1991 року остаточно переїхали сюди, мама отримала український паспорт. Я навчалася тут в училищі. Для себе я вирішила, що не хочу жити ніде, окрім Харкова”, – згадує Алевтина.

Однак життя склалося так, що кілька років вона ще прожила в Росії, вийшла там заміж. Але після народження другої дитини з чоловіком розлучилася і остаточно залишилася в Харкові.

Проживши кілька років в Україні, Алевтина неодноразово намагалася подати документи на громадянство.

“Однак щоразу мені відмовляли, документи не приймали. Вдруге я вийшла заміж за українця. Ми прийшли у 2018 році до нашого районного відділу ДМС у Харкові, і знову мені намагалися відмовити. Тільки коли ми пригрозили, що звернемося до ЗМІ, там схаменулися. Документи я віддала і після цього кілька років була тиша”, – розповідає Алевтина.

З російського посольства вона може просто вже не вийти

За словами адвокатки Ангеліни Чуприни, документи Алевтини просто ігнорували.

“Таких документів там багато. Ми писали звернення до Офісу президента про те, що Алевтина Жиліна не хоче перебувати в громадянстві Росії, що вона зневажає цю країну, вважає її злочинною. Й отримували відписки про те, що президент не має жодних зобов’язань щодо того, підписувати документи на громадянство чи ні, а також пояснювати свої дії”, – каже адвокатка.

На початку повномасштабної війни Алевтина Жиліна знайшла у своїй поштовій скриньці листа з повідомленням про те, що їй надано українське громадянство.

“Вона із 2018 року просила громадянство, їй не давали. Але згідно із законом це громадянство було тимчасовим, на два роки. За цей час їй потрібно було відмовитись від російського громадянства. Раніше цього зробити вона не могла, інакше залишилася би особою без громадянства”, – каже Чуприна.

Проте виконати вимоги закону виявилося неможливим. Посольство РФ в Україні закрите через війну. Виїхати за кордон – туди, де є російське консульство, щоби оформити документи там, вона не може, оскільки її російські документи вже не діють. До того ж чоловік та діти Алевтини служать.

“Я опинилася в безвиході. Виїхати, наприклад, до Польщі, де є російське консульство, я не можу через документи. Та й просто боюсь. Тому що мені розповідали, що, увійшовши до російського представництва, звідти я можу не вийти. Мене можуть затримати, бо я українська волонтерка і маю проукраїнську позицію. Мій чоловік та син – військовослужбовці. Мене просто затримають і потім влаштують судилище”, – каже Алевтина.

З перших днів повномасштабного вторгнення Алевтина працює у волонтерському центрі “Європейські традиції доброчинності” (ЕТОС) у Харкові. Організація допомагає цивільним, шпиталям, військовим. Здебільшого вони роздають їжу, ліки, засоби гігієни, одяг.

Крім того, Алевтина ніколи не приховувала свого ставлення до Росії та її агресії проти України. На її сторінці є фото, де вона топче російський прапор та пише, що Росія – країна-злочинець.

Чоловік Алевтини 24 лютого 2022 року добровільно пішов захищати Україну, потрапив до Національної гвардії, до мінометної батареї. Їхній підрозділ пройшов Бахмут, Соледар, останнім часом воювали на Запорізькому напрямку, зараз під Липцями.

Син ще 2021 року пішов служити у ЗСУ за контрактом і з початком вторгнення опинився в епіцентрі подій.

“Його довгий час не було на зв’язку, дуже переживали за нього. Воює у 53-й бригаді. 25 лютого цього року уламок дістав його, він був поранений, переніс операцію. Залишився живий, зараз триває реабілітація”, – розповідає Алевтина.

Донька Жиліної також служить – у поліції Харкова.

“Просто руки опускаються”

Нині у Жиліної закінчилось тимчасове громадянство і їй загрожує депортація до Росії.

“Ми писали до міграційної служби, але нам відмовляють. Вони мають положення, що якщо немає можливості офіційно вийти з попереднього громадянства, то наша міграційна служба може прийняти формальну відмову від російського громадянства, для цього потрібно заповнити спеціальну декларацію. Але у ДМС вважають, що війна не є непереборними обставинами, тож вони відмовляють, декларацію не приймають”, – розповідає Чуприна.

Суд став на бік Жиліної, він визнав, що війна є непереборною обставиною, і ухвалив, щоб у міграційній службі ще раз переглянули справу. Але в ДМС Харківської області справу переглянули та знову відмовили.

Зверталася Алевтина і до Міністерства закордонних справ України, щоби отримати довідку про те, що в Росії її можуть переслідувати. Але в МЗС також відповіли відмовою: там їй заявили, що формально громадянство України вона вже отримала, тож переслідувати її не можуть, мовляв, ви живете в Україні.

Жиліна каже, що вже втомилася постійно стукати в зачинені двері державних органів країни, якій вона виявилася непотрібною.

“У мене просто руки опускаються. І я така не одна, нас багато – “недогромадян” України. Я тепер не можу влаштуватися на роботу, бо не маю паспорта, фактично залишилася без засобів для існування. У мене виявили онкологію, я перенесла операцію. Мені вже дали інвалідність на рік, але я навіть не можу отримати пенсійне посвідчення. І жоден банк не дасть мені виписку, куди потрібно переказувати гроші по інвалідності, тому що в мене немає документа. У мене дуже багато проблем”, – зітхає Алевтина.

Сотні людей через війну опинилися в подібній ситуації, як і Алевтина Жиліна, коли вони не можуть юридично закінчити оформлення українського громадянства.

Водночас російському публіцисту Олександру Невзорову та його дружині українські документи видали ще 2022 року. Цікаво, як вони змогли відмовитися від російського паспорта? У той час як прості люди, котрі давно живуть в Україні, є патріотами і готові пожертвувати найдорожчим, залишаються для неї “недогромадянами” через рішення окремих чиновників.