У Києві під час відключення світла також вимикаються і світлофори. Журналіст Петро Шуклінов, який мобілізувався до війська і зараз захищає нашу країну, розповів, що був вражений, побачивши, як водії у столиці самостійно регулюють рух на перехрестях.
«Сьогодні їхав дорогою з вимкненими світлофорами у Києві. Побратими у формі подекуди зупинялись на перехрестях, щоб власноруч навести порядок і розвести потоки. Та в більшості випадків в цьому не було потреби: водії самі регулювали себе», – написав він у соцмережі.
За словами журналіста, це і є самоповага: поважаєш себе – поважаєш оточення. З цього все починається. «Ось три полоси громадян зупиняються, щоб пропустити громадян справа. Могли б їхати далі, але перша шеренга подумала про нас – тих, хто справа. І наш потік із вдячністю проїжджає перехрестя. А ось вже ми зупиняємось, щоб пропустити громадян на машинах там, де світлофор мав нас розсудити. Дивовижна повага та ставлення один до одного. Так, є «перешкода справа» та інші правила. Та я бачив багато країн і багато доріг, і українські водії за моїми спостереженнями справді добрі «вершники», – пише Шуклінов.
Журналіст–військовий подякував киянам за дисципліну, самоповагу та самоорганізацію на дорозі. «Я хочу сказати за це дякую усім, хто виходить на дорогу з повагою до інших громадян. Тим, хто користується правилом «ялинки» і пропускає машини перед собою. Тим, хто навіть із вимкненими світлофорами поводить себе як громадянин великої країни», – зазначив він.
Також Шуклінов згадав і своїх побратимів та посестер на «залізних конях». «Сьогодні подумав, що сучасні українські патриції – це воїни на пікапах та джипах. Еквіти, що під час війни кидають бізнес та справи, беруть до рук зброю, сідлають свого звіра та приєднуються до легіону», – пише він.
Військовий нагадав, що у давньому Римі вершники були окремою кастою, це були найбагатші люди, бо коня могли дозволити собі лише патриції, або люди високого достатку. «Вершники були тогочасною «зброєю перемоги». Елітою, що була лише на клас нижче за сенаторів. Але мала ті ж самі права і обов’язки. Тому на війну, як і зараз в Україні, йшла в тому числі еліта. Цікаво, що нагородою за роки служби або особливі заслуги для приміпіла (найвищого за рангом центуріона легіону) могло бути його переведення у стан вершників. Ну, тобто, наступний рівень для піхотки – пересісти з окопу на «залізного коня». Без образ, колеги. Сам ВОС–100:)», – додав журналіст.
Comments (0)