Новини 365

Про нього розповіли на платформі «Меморіал».

Сергій Адамович народився в селі Куликовичі Волинської області. Закінчив Луцьке вище професійне училище №2 та опанував спеціальність електрозварювальника. Довгий час працював у місцевій школі майстром з ремонту та кочегаром. До вторгнення їздив на заробітки за кордон. Вільний час проводив із сім’єю. Також любив рибалити – це захоплення він передав і своїм дітям, яких обожнював.

24 лютого 2022 року чоловік став військовослужбовцем Збройних Сил України. Службу проходив у 63-ій окремій механізованій бригаді.

«Без вагань 24.02.22 мій чоловік став на захист своєї країни. Він був справедливим і чесним, приходив на допомогу всім, хто цього потребував. Так і на війні він був сильним плечем підтримки для своїх побратимів, не одне життя врятував, витягуючи поранених з поля бою. Побудувати бліндаж, викопати кілометри окопів в Миколаївських і Херсонських полях, лісах Донеччини і Луганщини, потішити побратимів смачними стравами – це про мого Сергія. На таких людях тримається фронт. Сергій був прямолінійним, справедливим та справжнім. Він любив життя. Його мрією були не якісь матеріальні статки, а чути в будинку сміх онуків. Він так на них чекав, але, на превеликий жаль, не судилось стати дідусем… Він назавжди залишиться в наших серцях і нашій пам’яті добрим, світлим, мужнім воїном і Героєм. Він був наш Всесвіт. Він показав своїм життям, як треба жити, любити, дружити, бути справедливим, людяним, щирим. Нам його дуже не вистачає… Мама втратила опору та підтримку, я – коханого чоловіка, діти осиротіли і ніколи не матимуть батьківської підтримки. Але він зробив цей вибір, щоб ми мали майбутнє. Низький уклін нашому рідному. Любимо», – розповіла дружина полеглого захисника Тетяна.