Новини 365

Минулого тижня Європейська комісія надіслала державам ЄС свій проєкт переговорів щодо вступу України та Молдови після рішення саміту у грудні.

В інтерв’ю ЗМІ прем’єр-міністр України Шмигаль, намагаючись бути оптимістом, заявляє, що сподівається на європейських партнерів, які “схвалять проєкт без додаткових поправок, а тому країна зможе розпочати переговори про вступ уже в першій половині цього року”.

Відповідаючи на запитання, чи хвилюється він, що окремі країни ЄС будуть прагнути загальмувати процес, Шмигаль додає: “Суперечки можуть бути вирішені під час переговорів”.

Здається, що з однією країною ЄС це буде зробити вкрай важко.

Одразу ж після закінчення історичного для України саміту, коли було отримано запрошення до переговорів щодо вступу до ЄС, прем’єр-міністр Угорщини Орбан заявив, що цей крок був “поганим рішенням” та у нього буде час і багато можливостей заблокувати цей процес.

Днями він розпочав черговий етап протистояння у цьому напрямку – Угорщина розіслала членам союзу документ із претензіями до України щодо угорської національної меншини. Це може завадити українським європерспективам та чітко вкладається у його бажання зробити Україну “буферною зоною” без перспектив вступу до ЄС і НАТО.

Про те, що стоїть за черговими антиукраїнськими діями Угорщини – у матеріалі OBOZ.UA.

Угорський шантаж

Днями країни-члени ЄС отримали від Угорщини документ із претензіями до України щодо угорської національної меншини. Будапешт вимагає відновлення прав на вільне використання угорської мови та політичне представництво на всіх рівнях, зокрема у Верховній Раді.

Угорці стверджують, що захист нацменшин є одним із пріоритетів, про які йдеться в переговорах щодо вступу України до ЄС, тому вони й вимагають відновлення прав нацменшин угорської громади в Україні до рівня 2015 року.

“Усупереч попереднім обіцянкам, потреби представників угорської громади в Україні було проігноровано, наприклад, у випадку визначення предметів, які мають викладатися українською мовою у школах угорської меншини”, – йдеться у документі.

Крім того, Будапешт просить, щоби угорській громаді було надано право на політичне представництво, і в цьому контексті було дозволено використання національної мови під час виборчих кампаній, референдумів та загалом у суспільному житті, як це було раніше.

Погрози втілюються у життя

Під час саміту ЄС у грудні 2023 року, коли Україна отримала запрошення до переговорів щодо вступу до Євросоюзу, Орбан хоча і погодився не гальмувати український інтеграційний процес, але анонсував черговий етап погроз у майбутньому. Мовляв, крок лідерів Євросоюзу щодо початку переговорів був “поганим рішенням” та в Угорщини буде час і багато можливостей заблокувати цей процес.

“У разі потреби угорський парламент застосує ручне гальмування. Їхнім вирішальним аргументом (лідерів країн ЄС, – Ред) було те, що Угорщині нічого втрачати, тому що останнє слово буде за національними парламентами. Тому парламент Угорщини може проголосувати проти. Буде ще 75 випадків, коли наша країна зможе це зупинити”, – зазначив Орбан.

Схоже, що своїм антиукраїнським листом стосовно проблем нацменшин Орбан готує підґрунтя для такого розвитку подій.

Зміни відбулися, але Угорщина їх “не помічає”

Розуміючи, що отримати запрошення до переговорів буде вкрай важко без поступок в угорському питанні, 8 грудня Верховна Рада прийняла закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів щодо прав національних меншин (спільнот) в окремих сферах”. Того ж дня президент України Володимир Зеленський його підписав.

Пізніше низка лідерів угорської громади Закарпаття, схвалюючи закон, звернулася до Орбана із закликом підтримати євроінтеграцію України. Лист-звернення оприлюднили, зокрема, директор Інституту центральноєвропейської стратегії Дмитро Тужанський та Демократична спілка угорців України. Мовляв, у нас усе добре, ніякого особливого захисту ми вже не потребуємо, тому просто не заважай українцям іти в Європу.

І під час історичного для України саміту Орбан дійсно не заважав, бо був зайнятий перерахунком мільярдів від ЄС, які отримав за цей крок.

Уже 29 січня цього року стало зрозуміло: угорці будуть і надалі “душити” цим питанням Україну, незважаючи ні на що. В цей день Україну відвідав очільник угорського МЗС Петер Сіярто.

“Відвертий і конструктивний діалог для налагодження відносин між державами” нічого особливого не приніс, якщо, звісно, не вважати такими чергові претензії Угорщини стосовно її національної меншини у Закарпатті (передали Україні пакет “хотілок” із 15 пунктів) та заяв Сіярто про те, що його країна і надалі не буде поставляти військову допомогу Україні.

“Братня допомога”

Угорщина не буде підтримувати Київ у жодному питанні міжнародних відносин доти, доки “Україна не відновить колишні права етнічних угорців на своїй території” – ця заява Орбана не нова. Будапешт завжди готовий витягнути її з шухляди, коли закінчуються інші претензії до України. Будапешт вже не вперше звинувачує нашу країну в утиску прав близько 150 тисяч етнічних угорців на Закарпатті через ухвалений у 2017 році закон, що обмежує шкільне навчання мовами меншин.

Прагнучи встановити контроль над Закарпаттям, Будапешт використовує метод впливу на регіон через українських угорців. Саме з приходом до влади орбанівської партії “Фідес” підтримку діаспори поставили на якісно новий рівень.

Сценарій “братньої допомоги” та підживлення сепаратизму реалізується під соусом гуманітарної співпраці та підтримки громад Закарпаття. До повномасштабної війни чи не кожен охочий етнічний угорець з України міг отримати непоганий фінансовий грант на ведення бізнесу від угорського уряду. Така політика у майбутньому може допомогти втілити в життя далекосяжні плани.

Угорщина прагне дискредитувати Україну

“8 грудня минулого року Верховна Рада прийняла закон про нацменшини, який повністю влаштовує Раду Європи, Європейську комісію та інші структури ЄС, але, як виявилося, крім Угорщини. Не дивно, що Орбан розпочинає свою серію претензій стосовно нацменшин саме сьогодні, адже цього тижня ми чекаємо схвалення Європейської Ради стосовно початку переговорів про вступ до Європейського Союзу”, – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.

“Фактично Будапешт зловживає цим питанням, адже абсолютну більшість проблем, які ставилися перед Києвом з боку Угорщини, вирішено. Такі дії однозначно свідчать про їхній агресивний характер. Очевидно, Угорщина прагне дискредитувати політику України щодо національних меншин та завадити європерспективам.

Що найцікавіше, коли вирішувалось питання про офіційне надання Україні статусу кандидата на членство в Євросоюзі, керівництво всіх угорських організацій нашої країни звернулося до уряду Угорщини з тим, що вони просять і навіть вимагають офіційний Будапешт не зловживати питанням начебто тиску угорської меншини в Україні, бо його вже нема.

І тут знову вмикається Орбан із цими проблемами, яких, окрім нього, ніхто більше не помічає. Все, що стосується угорської меншини в Україні, фактично відповідає європейському законодавству. Відповідає більшості положень і самого угорського законодавства про права нацменшин.

Певні речі, які угорці все ще вимагають змінити, просто недоречні. Наприклад, щоб викладання в школах проводилося повністю угорською мовою. Але ж українську мову не будуть угорською викладати, чи українську літературу або історію. Все інше, будь ласка, викладається угорською мовою. Тобто все, що вони мали тоді, у 90-х роках, мають уже й зараз. Тому які ще можуть бути питання? Всім це зрозуміло, крім Орбана.

Причина таких недружніх кроків – не тільки антиукраїнська позиція Угорщини. На жаль, Орбан ще й зловживає цими питаннями, щоби отримувати додаткову фінансову підтримку з європейських інституцій. Мені здається, він зрозумів, що такі його дії спрацьовують, а тому в цьому контексті й з’являється черговий лист від Будапешта. Це вже багатьом у Брюсселі не подобається.

Якщо підсумувати, то фактично жодних проблем в угорській меншині, навіть тих, які вони зазначали раніше, не існує після того, як Україна внесла в законодавство свої зміни. Орбан у такий спосіб знову вирішує лише власні меркантильні питання і проводить антиукраїнську політику за російським зразком”, – підкреслив Олександр Левченко.