Новини 365

У боях за Україну на Донеччині загинув молодий воїн з Волині Максим Устимчук. Захисник, якому було всього 25 років, пішов на війну всупереч умовлянням рідних та проблемам зі здоров’ям.

Хлопець служив гранатометником у бригаді спецпризначення Нацгвардії “Азов”, свій останній бій він прийняв ще 7 березня. Про Героя розповіло “Суспільне”.

Видання опублікувало фоторепортаж з прощання з 25-річним бійцем “Азова” Максимом Устимчуком, яке відбулося 12 квітня у Луцьку.

Як повідомляють місцеві ЗМІ, народився Максим Устимчук 8 жовтня 1998 року. Жив у селі Зміїнець Луцької громади. Більше як рік тому, попри вмовляння рідних, пішов захищати Україну зі зброєю в руках.

“Він завжди за кілометр ще вітався. Світла, ясна дитина. Він готувався до служби, йому відмовляли, тому що у нього були причини не йти через здоров’я. Але він таки добився свого і пішов в “Азов” служити. Каже: “Мамо, не плач, я все одно піду”. Тепер вся вулиця плаче”, – розповіла журналістам сусідка родини Устименків Неля Максимчук.

Молодий воїн, який до війни працював баристою, а після початку повномасштабного вторгнення РФ служив гранатометником взводу спеціального призначення, як пригадують його знайомі, захоплювався спортом і дуже любив читати. За моральний орієнтир хлопець обрав для себе, за розповідями тих, хто його знав, моральні принципи самураїв.

“Навіть позивний собі узяв – “Токіо”, мріяв після закінчення війни поїхати до Японії”, – пише місцеве видання.

Загинув молодий воїн 7 березня, виконуючи бойове завдання в районі Тернів.

“Коли востаннє бачився з ним, то таке було відчуття, що востаннє бачимось. Він часто про це говорив, що дуже важко і великі втрати. Був цілеспрямований, хороший хлопець. Йому було 25, він, крім війни, нічого не встиг”, – каже товариш бійця Сергій Караван.

“Максим був дуже унікальною і специфічною людиною. Ерудований, скромний, відданий своїй справі та своїм принципам. Цінував своє життя і особистий час. Завжди доводив до кінця все почате. Рішучий, відповідальний, харизматичний воїн. Людина честі! Це був справжній цвіт нації, який віддав своє життя задля її збереження!” – цитують журналісти слова брата Героя, Івана Устимчука.

Він також пригадав, що якось брат написав йому з фронту: “Не важливо, скільки днів у твоєму житті, важливо скільки життя у твоїх днях”. Саме так прожив своє коротке, однак сповнене честі та гідності життя сам Максим.

Окрім молодшого брата, вдома на Максима чекали батьки.

Поховали Максима Устимчука у селі Зміїнець Луцького району. Скорботний кортеж, що прямував до місця останнього спочинку воїна, земляки проводжали ставши навколішки.