Новини 365

Зараз у західних ЗМІ і не тільки звучить безліч версій про те, що російські окупаційні війська розгорнуть найближчим часом масштабну наступальну кампанію на всій лінії фронту або відкриють фронт на Харків чи Суми, чи на Київ. Наскільки реальними є ці апокаліптичні прогнози і чого насправді можна очікувати від угруповання РОВ цього року? Давайте розберемося.

Потенціал угруповання РОВ

Перш ніж оцінити можливості російських окупаційних військ та спрогнозувати їхні плани, варто зазначити два дуже важливі чинники. Перший: потенціал усього угруповання з урахуванням груп військ окремо. Другий: чого росіяни досягли за минулий 2023 рік, маючи такий потенціал, і який для цього було залучено ресурс.

На сьогодні угруповання РОВ чисельно являють собою піхотну компоненту в 470 тисяч тіл із механізованою компонентою до 3 тисяч танків, близько 7 тисяч бойових броньованих машин, понад 4 тисячі одиниць ствольної артилерії та 1100 РСЗВ.

Уся ця маса розосереджена на кілька груп військ зі своїми зонами відповідальності, а саме:

– група військ “Оборона Криму” – контроль тимчасово окупованої території АРК;

– група військ “Дніпро” – лівобережна Херсонщина та більша частина ТОТ Запорізької області;

– група військ “Схід” – південна частина Донецької області й частина Запорізької області за адміністративним кордоном;

– група військ “Південь” – більша частина ТОТ Донецької області;

– група військ “Центр” – Луганська область Лиманський напрямок;

– група військ “Захід” – Луганська область Куп’янський напрямок.

За минулий рік найгучнішим досягненням дій російських окупантів стало захоплення Авдіївки. Маленьке містечко неповною площею 29 км² окупаційні війська штурмували п’ять місяців такими силами:

– від 60 до 80 (на піку наступу) тисяч особового складу;

– 10 тисяч о/с у резерві;

– понад 450 танків (не менше ніж 100 у резерві);

– понад 1300 ББМ (понад 200 у резерві);

– близько 1200 одиниць ствольної артилерії;

– до 300 одиниць РСЗВ (до 50 в резерві).

Водночас втрати російських окупаційних військ на цьому напрямку сягнули лише вбитими 20 тисяч, а постійне поповнення ресурсу – загалом 120 тисяч о/с. Тобто тільки на цей навіть не напрямок, а локацію, РОВ змушені були зосередити угруповання, яке можна порівняти за чисельністю з ГВ “Дніпро”, що оперує у двох областях. Результатом за цей час стало захоплення міста й просування на 3-4 км на захід.

Складно назвати визначним досягненням такий наступ, не кажучи вже про те, що для наступу на Харків, Суми чи Київ потрібен зовсім інший ресурс, який обчислюється сотнями тисяч лише особового складу, не кажучи вже про механізовану компоненту.

Однак це не означає, що російські окупанти відмовляються від наступу, їхні цілі на 2024 рік максимально ясні. До них входять два важливі в розумінні РОВ міста – Часів Яр і Куп’янськ.

Часів Яр (Донецька область)

Після окупації Авдіївки Часів Яр став одним із пріоритетів наступу РОВ: як важливий транспортний вузол вихід на Костянтинівку та як домінуюча висота в регіоні.

Часів Яр – у зоні відповідальності групи військ “Південь”. Станом на сьогодні вона являє собою:

особовий склад – близько 110 тисяч окупантів;

танки – близько 400;

ББМ – 1600;

ствольна артилерія – 1150;

РСЗВ – близько 300.

Наразі РОВ створюють умови для підготовки більш інтенсивних наступальних дій на Часів Яр. До цього входить:

– захоплення села Богданівка для виходу на Калинівку, перерізання траси 0506 і створення тиску на Часів Яр із півночі. Тут залучені підрозділи 299-го та 331-го парашутно-десантних полків 98-ї повітряно-десантної дивізії;

– захоплення Іванівського для охоплення Часового Яру по 0504 з півдня та виходу на Ступочки. Тут основну ударну роль відведено 11-й десантно-штурмовій бригаді, а також 217-му ПДП 98-ї ПДД та 102-му МСП 150-ї МСД 8-ї ЗВА. Про те, яку роль для ПДВ зараз відіграє 11-та ОДШБр, я писав раніше і пояснював, чому за будь-яку ціну, але вони мають захопити Іванівське;

– захоплення Кліщіївки та Андріївки для створення буфера безпеки для південного флангу. Тут в основному оперують підрозділи 3-го армійського корпусу, зокрема 1008-й та 1194-й мотострілецькі полки територіальних військ 6-ї МСД.

Окрім залучених РОВ у цьому районі підрозділів 2 і 3 армійських корпусів, а також регулярної десантури, у Часовому Яру оперує “Добровольчий штурмовий корпус” (ДШК).

З урахуванням розвитку подій у районі Часового Яру процес каталізації наступу на місто в російських окупантів безпосередньо залежить від захоплення вищезгаданих сіл. Також важливим фактором є і так званий виборчий процес на Росії. Після завершення “виборів” президента РФ і проведення мобілізації на другу половину 2024 року очікується пік наступу на Часів Яр. До цього росіяни мають 3-4 місяці для створення всіх необхідних умов для наступу.

Куп’янськ (Харківська область)

Куп’янськ належить до пріоритетних цілей командування РОВ у їхніх планах виходу на правий берег Осколу.

Цей напрямок і загалом зона відповідальності – під патронатом групи військ “Захід”, яка за місяць серйозно реорганізувалася і посилилася, а саме:

особовий склад – 81 тис. осіб (місяць тому було 58 тисяч);

танки – 1100 (понад 750);

ББМ – близько 1900 (1250);

ствольна артилерія – понад 800 (700);

РСЗВ – близько 300 (210).

Цей показник комплектації у РОВ по всій зоні бойових дій належить до зразково-показових, а тому ця група військ хоч поки що і не найчисленніша, але найбоєздатніша.

Проте, попри такий високий рівень комплектації, їй доводиться оперувати на лінії фронту понад 150 км, а не концентрувати всю цю проривну міць на одній ділянці, що відрізняє цей стан речей від того ж авдіївського наступу.

Аналогічно, як і з Часовим Яром, каталізація наступу очікується в другій половині 2024 року.

Лінія 0532

Для РОВ важливим також є процес виходу на лінію 0532, тобто взяття під повний контроль траси від Мар’їнки на Вугледар.

Неодноразово обпікшись при наступі на Вугледар, російські окупанти зараз накопичують сили для чергової хвилі наступу на місто – але тільки після того, як для цього буде створено всі умови. Зокрема, охоплення міста буде не лише з півдня, а й з півночі, що спростить їм завдання наступу.

З іншого боку, процес просування по 0532 з півночі на південь і до траси зі сходу гальмується опором Сил оборони України, й не виключено, що терпіння РОВ обірветься – і вони знову спробують з півдня штурмувати Вугледар дорогами смерті.

Роботинський виступ

Тут для РОВ важливо передусім вирівняти лінію бойового зіткнення. Тобто повернути під свій контроль ту частину Запорізької області, що була втрачена влітку 2023 року. Але без захоплення Роботиного подальше просування неможливе.

Тому найближчим часом на півдні це буде найзапеклішим місцем боєзіткнень у межах наступальних рефлексій РОВ.

Своєю чергою, авдіївський наступ значно підірвав боєздатність групи військ “Запоріжжя”, яку зараз злили з ГВ “Дніпро”. Підірвав тим, що на компенсацію втрат механізованої компоненти все матеріально-технічне забезпечення звозилося насамперед ГВ “Південь”, а ось південні угруповання були в режимі очікування, що послабило їхній ударний потенціал.

Висновки

На другу половину 2024 року командування РОВ планує два великі наступи, а саме на Куп’янськ та на Часів Яр. Посилити наступальну кампанію на всій лінії фронту вони не зможуть – не вистачає для таких дій ресурсу. Відкрити другий фронт, на Харків чи Київ, – тим паче.

Водночас усе вищевикладене не означає, що на інших ділянках фронту затишшя. Лиманський напрямок постійно під тиском, Білогорівка перебуває в епіцентрі штурмової діяльності РОВ і т.д. Але все ж таки основну, підвищену увагу і ресурс російські окупанти можуть концентрувати на окремо взятих локаціях, а не цілком на плацдармах.