Новини 365

Російська окупаційна армія суттєво активізувалася практично вздовж усієї лінії фронту, включаючи північ та південь нашої країни. Атаки в Харківській області частково мають відволікаючий характер. Головна мета ворога – встановити контроль над логістичними маршрутами. Але про захоплення міста Харків не йдеться – для цього у противника просто недостатньо ресурсу.

Так само недостатньо ресурсу і для захоплення інших обласних центрів України – Запоріжжя та Херсона. 120-тисячне угруповання, яке ворог зібрав на півдні нашої країни, справді здатне наступати, але для встановлення контролю над великим містом потрібно щонайменше 300 тисяч, яких в окупаційної армії просто немає. Форсування Дніпра – місія із розряду нездійсненних. Втім ворог може створювати плацдарми на півдні як підготовку до нового етапу війни навесні 2025 року.

Такий прогноз в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Військовослужбовці 42-ї окремої механізованої бригади заявили про наступ на Харківському напрямку. Там вони успішно відбили ворожі атаки. Чи вважаєте ви, що цей напрямок може стати одним із головних для ворога найближчими місяцями?

– Я не знаю, де перебуває 42-га бригада, але цілком очевидно, що останні кілька днів противник активізувався на півночі Харківської області в районі Вовчанська. Противник постійно шукає слабкі місця у нашій обороні та проводить так звані м’ясні штурми малими штурмовими групами. Інтенсивність бойових дій значно зросла.

Також на сході Харківської області противник продовжує атакувати наші рубежі та позиції у районі населеного пункту Дворічне. Щонайменше на двох ділянках річки Оскіл він здійснив її форсування та створив два плацдарми вже на правому березі. Плюс він намагається розширювати плацдарми на інших ділянках фронту на лівому березі річки Оскіл.

Очевидно, що противник не відмовляється від своїх планів щодо формування не лише плацдармів на правобережжі Осколу в Харківській області, а й спроб атакувати наш гарнізон, що розташований у районі Куп’янська та Куп’янська-Вузлового. Чому? Тому що супротивникові дуже важливо мати під контролем залізничні колії, щоб забезпечити логістику.

Думаю, тут противник діє на перспективу – йому вкрай важливо забезпечити це логістичне плече для того, щоб надалі забезпечувати всім необхідним своє угруповання, яке діє у напрямку Лимана. Лиман – це один із плацдармів, які противник планує сформувати у перспективі для атаки на Слов’янсько-Краматорську міську агломерацію.

Тому логіка активності росіян на території Харківської області, очевидно, складається із двох елементів. Перший елемент – створення відповідних умов та можливостей для стабільної залізничної логістики російських військ – йдеться про східну частину Харківської області. На півночі, гадаю, ведуться тривожні дії, які змушують український Генштаб виділяти додаткові сили та засоби на цю ділянку фронту – замість того, щоб спрямовувати їх на інші рубежі, важливіші з погляду організації оборони.

– Ви вважаєте, що все-таки основний вектор ворога на півночі – це Куп’янськ, а не місто Харків? Харків не є його головною ціллю?

– Безумовно, противник, можливо, й мріє заблокувати, а ще краще – окупувати місто Харків, але в нього фізично немає достатньої кількості ресурсів.

Достатньо тривожні сигнали приходять із Північної Кореї – мовляв, уряд Пхеньяна передає якісь далекобійні артилерійські системи, зокрема РСЗВ, якими російська армія може обстрілювати північні передмістя Харкова. І це, звісно, тривожна новина. Що ж до ресурсних можливостей російської армії з метою атаки на Харків, то зараз у них таких можливостей немає.

Я б звернув увагу на те, що фактично на всіх ділянках фронту завдовжки 1350 кілометрів супротивник значно активізував свої дії. Динаміка не лише на півночі Харківської області, а й на півдні Запорізької. Підрозділи української армії, які перебувають на території Херсонської області, також наголошують на підготовці російської армії до подальших наступальних дій.

Таке враження, що російська армія готова тиснути всюди та скрізь, аби знайти слабкі місця в українській обороні, скористатися цим чинником та зосередити зусилля там, де ми демонструємо свою нездатність до стійкої оборони. Наприклад, хто б міг подумати ще недавно, що в нас так просяде лінія фронту у районі населеного пункту Велика Новосілка. Але противник здійснив ривок, просунувся на глибину близько 20 кілометрів і зараз із трьох доріг, які забезпечують усім необхідним наш гарнізон, дві перебувають під контролем російської армії, а третя – у досить загрозливій ситуації.

У принципі, логіка дій противника очевидна – він поспішає реалізувати певні територіальні надбання до дати “Ч” – до дня інавгурації Трампа. На ці надбання він готовий обмінювати життя своїх солдатів. Чотири дні поспіль втрати російської армії – по 1700. Не дуже приємна для путінської армії статистика.

– Справді, наші військовослужбовці вказують на ознаки того, що окупаційна армія веде підготовку до наступу на півдні нашої країни. Ви згадали про здатність до стійкої оборони. Чи можемо ми розраховувати на те, що принаймні тут, на півдні, ворог не зможе досягти істотних успіхів?

– Керівник військово-цивільної адміністрації Запорізької області Федоров стверджує, що відповідні заходи щодо будівництва інженерних фортифікацій були виконані. Але постає абсолютно логічне питання: новий виклик для українських Сил оборони, реальна загроза втрата контролю над Великою Новосілкою – чи не вийде так, що противник отримає можливість бити у фланг нашим силам та засобам? Чи можемо бути цілком впевнені у тому, що підрядні організації, яких зобов’язали ВЦА, підготували необхідну кількість тих самих інженерних фортифікацій?

Запитання без відповіді. Інформації про це більшість експертів не мають, а ті, хто має, не поширюватимуться на цю тему.

Але противник інколи вчиняє атаки в місцях, де ми не розраховуємо на удари. В результаті ми отримуємо серйозні проблеми на лінії фронту, пов’язані з виходом наших частин та підрозділів. Тому гадаю, що цей фактор не слід виключати.

Що ж до можливостей російської армії атакувати на півдні нашої країни, то такі передумови й умови створені. 120-тисячне угруповання російської армії “Дніпро”, стабільна логістика, толковий командувач генерал Теплинський – я думаю, що неймовірна синхронізація та концентрація цих трьох факторів можуть до певної міри зіграти на руку успішності просування російської армії.

Не думаю, що масштаби просування можуть бути більшими. Наприклад, 120 тисяч для того, щоб відрізати Запоріжжя, дуже мало. Необхідне угруповання 300 чи навіть 400 тисяч, щоб захопити великий промисловий обласний центр. Але створити плацдарми для перспективного наступу в межах весняно-літньої наступальної кампанії 2025 року російська армія на півдні Запорізької області здатна.

Щодо створення плацдарму на правому березі Дніпра, такого собі аналога Кринків у виконанні росіян, то я не думаю, що в них це вийде. Бої за острови у дельті Дніпра йдуть, і думаю, відбуватимуться постійно. Але форсувати Дніпро, створити на правобережжі річки на Херсонщині плацдарми – це місія з розряду нездійсненних.

Але ключовий фактор – фактор ресурсів. Як буде розвиватися ситуація, чи матиме у найближчій перспективі українська армія достатню кількість ресурсів для забезпечення стабільної оборони? Не думаю, що у відкритих джерелах ми знайдемо відповідь на це запитання.